5.3. Витрати на покращення умов і охорону праці
5.3. Витрати на покращення умов і охорону праці
Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорону праці можна поділити на:
– витрати, пов’язані з відшкодуванням потерпілим втрат внаслідок травм і професійних захворювань;
– витрати на компенсацію за роботу в несприятливих умовах, що не відповідають санітарним нормам (пільги за важкі і шкідливі умови);
– витрати на попередження та профілактику травматизму і професійних захворювань;
– витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;
– витрати на штрафи та інші відшкодування. Складові витрат подані в табл. 5.1.
Розглядаючи витрати на охорону праці, слід зазначити, що їх можна поділити на:
– доцільні, спрямовані на збереження здоров’я працівників, на раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та на відновлення працездатності;
– частково доцільні, які включають витрати на пільги і компенсації за несприятливі умови праці;
– недоцільні витрати, що обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.
Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці і зростання її продуктивності, частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва.
Дослідження свідчать: на підприємствах значно більше витрат припадає на пільги та компенсації, що пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці, ніж на техніку безпеки, заходи щодо запобігання виробничому травматизму і захворюваності та нормалізацію умов праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорону праці і витратами на доплати за несприятливі умови праці, пільгові пенсії та додаткові відпустки становить 1:10, а іноді й більше.
Таблиця 5.1. Основні витрати, призначені на поліпшення умов і охорону праці
|
№ групи витрат |
Назва витрат |
Складові витрат |
|
І |
Відшкодування потерпшим внаслідок травм і професійних захворювань |
Тимчасова непрацездатність; одноразова допомога (включаючи членів сімей і утриманців загиблих); моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне обслуговування; протезування, придбання транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалідам і утриманцям загиблих. |
|
ІІ |
Пільги та компенсації за працю у важких і шкідливих умовах |
Додаткові відпустки; скорочений робочий день; лікувально-профілактичне харчування; безкоштовна видача молока чи інших рівноцінних продуктів; підвищені тарифні ставки; доплати за умови та інтенсивність праці; пільгові пенсії. |
|
Ш |
Витрати на профілактику травматизму та професійних захворювань |
Витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за рахунок підприємства. |
|
IV |
Витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків на виробництві |
Відшкодування вартості зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; рятування потерпілих; розслідування нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки та перепідготовки працівників замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності. |
|
V |
Штрафи та інші відшкодування |
Штрафи за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпших; штрафи за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства та нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпеку виконання робіт та через припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці; штрафи, пені, виплати за недотримання договірних зобов’язань перед іншими підприємствами, установами і організаціями; компенсаційні виплати населенню за пошкодження житлового фонду, приватного майна, забруднення довкілля, тощо. |
В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на собівартість продукції, і, в результаті, за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Діюча система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не впливають на економічні результати роботи підприємства
З іншого боку, штрафні санкції, що сплачуються підприємством у разі незадовільної роботи з охорони праці та при наявності фактів травмування і профзахворювань працівників, нині досить значні, а тому змушують будь-якого роботодавця (уповноважений ним орган) серйозно замислитися, що краще – зазнавати збитків (які часом можуть призвести навіть до банкрутства), не займаючись охороною праці, чи, не конфліктуючи з законом, своєчасно вкладати кошти у профілактичні заходи, що зберігають життя і здоров’я людей.
Звичайно, доцільно обрати другий варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних втрат підприємства передбачає: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожен нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; збільшені страхові виплати, що повинні здійснюватися роботодавцем у випадку незадовільної роботи з охорони праці у разі зростання виробничого травматизму та професійної захворюваності; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, проведення розслідування та експертизи їх причин, поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання, тощо.
Значними можуть бути витрати на пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами: за важкі та шкідливі умови праці (додаткові відпустки, лікувально-профілактичне харчування, молоко чи рівноцінні йому харчові продукти); оплата регламентованих перерв санаторно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших шкідливих робіт, тощо. Отже, ці витрати також повинні враховуватися роботодавцем у загальній сумі матеріальних втрат, що можуть мати місце на підприємстві через недостатню увагу до розв’язання проблем охорони праці.
Одним із головних завдань економічного обґрунтування заходів щодо покращення умов і охорони праці є визначення витрат на реалізацію заходів, що включають капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.
До капітальних відносять одноразові та поетапні витрати на:
– створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;
– вдосконалення техніки і технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці.
Поточні (експлуатаційні) витрати на утримання і обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення, забезпечують його функціонування у необхідному режимі.
Фінансування заходів щодо поліпшення умов праці може здійснюватися на багатоцільовій і одноцільовій основі При багатоцільовому фінансуванні заходи щодо поліпшення безпеки виробничих процесів, технологій, обладнання, машин і механізмів є складовою частиною реконструкції, модернізації, впровадження нових засобів виробництва і кошти на охорону праці окремо не виділяються, а належать до капіталовкладень для оновлення виробництва. Одно цільове фінансування передбачає фінансування лише працеохоронних заходів.
Витрати на проведення працеохоронних заходів (одноцільове фінансування) визначаються як сума капітальних вкладень і поточних щорічних витрат з урахуванням фактора часу. Здійснюється це за допомогою методу дисконтування.
Короткотермінові (до одного року) витрати на охорону праці розраховуються за формулою:
де 5 – загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці;
С0 – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці;
К0 – капітальні вкладення на охорону праці.
Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці розраховується за виразом:
де Ер – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків).