Система адміністративного права

Система адміністративного права — це сукупність адміністративно-правових норм та інститутів, об’єднаних єдиним предметом і методом, принципами й цілями та розташованих у певній логічній послідовності. Вона складається з двох частин: загальної і особливої.

Норми загальної частини адміністративного права мають універсальний характер і розраховані на застосування в усіх галузях і сферах функціонування органів виконавчої влади, інших уповноважених здійснювати управлінську діяльність суб’єктів. Ці норми закріплюють принципи здійснення державного управління; правове становище суб’єктів адміністративного права; форми й методи управлінської діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування; спеціальні адміністративно-правові режими; засоби забезпечення законності й дисципліни в сфері управління, а також регламентують адміністративний процес і відповідальність за адміністративним правом.

Особливу частину адміністративного права складають норми, призначені для регулювання відносин, що виникають у окремих галузях управління. 

Ця частина об’єднує: 

1) адміністративно-правові
засади організації матеріального виробництва (управління народним господарством)

2) соціально-культурного та 

3) адміністративно-політичного будівництва. 

Зазначені
норми спрямовано на впорядкування суспільних відносин у певних сферах. Так, за допомогою
норм першої групи матеріального виробництва регламентують відносини у сферах економіки,
сільського господарства, будівництва та житлово-комунального господарства, комунікацій,
використання й охорони природних ресурсів, торгівлі, фінансів тощо. Відносини у
сферах освіти, науки, охорони здоров’я, культури, соціального захисту населення
регулюють норми другої соціально-культурної групи. Норми адміністративно-політичного
будівництва спрямовано на регламентацію відносин у сферах оборони, національної
безпеки, внутрішніх справ, юстиції, закордонних справ.

Приписи загальної і особливої частин взаємозалежні й представляють єдине ціле — систему адміністративного права. Це підтверджує той факт, що норми загальної частини застосовують до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набрання чинності й дію правових актів управління реалізуються в усіх галузях (сферах) управління з урахуванням їх специфіки. 

Підгалузь адміністративного права — це сукупність правових норм, що регулює суспільні відносини в певній сфері, котра виокремлюється в межах загального предмета адміністративного права.

Водночас у системі адміністративного права існують певні сукупності
норм, які використовуються для регулювання державного управління незалежно від його
конкретних сфер, але за умови достатнього рівня однорідності регульованих суспільних
відносин. Такі сукупності норм дістали назву інститутів адміністративного права.
Наприклад, правові інститути державної служби, адміністративно-правових режимів,
адміністративної юстиції, державного управління в галузі приватизації, антимонопольного
регулювання тощо. Починають говорити і про інститут адміністративних (управлінських)
послуг.