Адміністративне правопорушення та його юридичний склад

Тема 2. Адміністративне
правопорушення та його юридичний склад

 1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення (проступку)

2. Поняття та види складів адміністративного проступку

3. Структура складу адміністративного проступку

1. Поняття
та ознаки адміністративного правопорушення (проступку)

Нормативне
розуміння адміністративного проступку дає Кодекс України про адміністративні
правопорушення, який був прийнятий у 1984 році. Саме він закріплює, як ми уже
зазначали, у своїх статтях його поняття (ст. 9), визначає критерії за якими
розмежовується вчинення адміністративного правопорушення умисно (ст. 10) і
вчинення адміністративного правопорушення з необережності (ст. 11), описує
діяння, які визнаються адміністративними проступками (ст. 41 — 212).

Отже, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). 

Адміністративному правопорушенню властиві такі загально-правові
ознаки:

1) передусім, це дія чи бездіяльність, тобто – діяння, а не думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей;

2) суспільна шкідливість (цю ознаку дехто ототожнює з антигромадською спрямованістю або суспільною
небезпекою);

3) протиправність(подібне діяння завжди посягає на загальнообов’язкові правила, встановлені тим
чи іншим нормативним актом);

4) винуватість (таке діяння, як прояв волі і свідомості особи, повинно бути завжди винним,
тобто вчиненим умисно або з необережності);

5) адміністративна карність (подібне протиправне, винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення законодавством передбачено адміністративну відповідальність).

Крім цього, адміністративним правопорушенням властивий ще цілий ряд характерних ознак, які утворюють їх юридичні склади. Слід зауважити, що залежно від юридичних властивостей розрізняють ознаки як такі,
що мають юридичне значення, і які такого значення не мають. В свою чергу
юридичне значущі ознаки можуть входити до юридичного складу правопорушення (так
звані конструктивні ознаки), інші ж з них до такого складу не входять
(наприклад, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність тощо).

Слід зазначити, що у КУпАП виділені наступні групи
адміністративних правопорушень (проступків):

• у галузі охорони праці і здоров’я населення (глава 5);
• що посягають на власність (глава 6);
• у сфері охорони природи, використання природних ресурсів,
  охорони культурної спадщини (глава 7);
• у промисловості, будівництві та у сфері використання
  паливно-енергетичних ресурсів (глава 8);
• у сільському господарстві(глава 9);
• на транспорті, галузі шляхового господарства і зв’язку
  (глава 10);
• у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального
  господарства та благоустрою (глава 11);
• в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг,
  в галузі фінансів і підприємницької діяльності (глава 12);
• у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та
  сертифікації (глава 13);
• адміністративні корупційні правопорушення (глава 13-а);
• що посягають на громадський порядок і громадську
  безпеку(глава 14);
• що посягають на встановлений порядок управління (глава
  15);
• що посягають на здійснення народного волевиявлення та
  встановлений порядок його забезпечення (глава 15-а).

 

2. Поняття
та види складів адміністративного проступку

 

Вчення про склад правопорушення посідає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці та має велике практичне значення. 

По-перше, воно сприяє виявленню
найістотніших ознак антигромадських діянь, їх розмежуванню і встановленню
справедливих санкцій.

По-друге, допомагає правозастосовчим органам правильно кваліфікувати правопорушення та вживати адекватних їм заходів впливу.

По-третє, дає можливість зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян.

Склад – це опис діяння у законі. Опис ще не вчиненого, а тільки передбачуваного чи можливого діяння. Для такого опису використовуються лише юридично значущі ознаки, які характеризують діяння, як правопорушення. Вони отримали назву конструктивних ознак.

Склад адміністративного
правопорушення становить собою сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності.

При описі складів досить широко використовуються оцінні ознаки. Зміст таких ознак у нормативному порядку чітко не
визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується
правозастосувачем з урахуванням конкретних обставин. Це такі ознаки, як:

• “грубе
  порушення” (статті 85, 86, 108 КУпАП);
• “істотна шкода”
  (ст. 186 КУпАП);
• “аварійна
  обстановка” (ст. 128-1 КУпАП);
• “забезпечення
  необхідних умов життя, навчання та виховання” (ст. 184 КУпАП);
• “безгосподарне
  утримання” (ст. 150 КУпАП);
• “об’єкти, що сприяють масовому скупченню птахів, небезпечних для польотів
  повітряних суден” (ст. 111 КУпАП);
• “образливе
  чіпляння до громадян” (ст. 173 КУпАП);
• стан, “що
  ображає людську гідність і громадську мораль” (ст. 178 КУпАП);
• “злісна
  непокора” (ст. 185 КУпАП);
• “злісне
  ухилення” (статті 185-3, 185-4 КУпАП);
• “поважні
  причини” (ст. 210 КУпАП) тощо.

Тому значну
роль у розкритті їхнього змісту відіграють юридична практика та теоретичні
дослідження.

Ознаки можна розрізняти
за ступенем узагальнення. У такому разі йдеться про ознаки:

а) загальні;

б) родові або видові;

в) конкретні або
одиничні.

Загальні властиві всім складам (вина, діяння тощо.).

Родові (видові) характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують
правопорушення у галузі стандартизації, якості продукції, метрології і
сертифікації, специфічним буде об’єкт зазіхань — суспільні відносини, що
складаються в цій сфері.

Конкретні (одиничні) характеризують окремі конкретні склади. Наприклад, “безпека польотів” (ст. 111 КУпАП), “безквитковий проїзд пасажирів” (ст. 135 КУпАП), “ворожіння” (ст. 181 КУпАП), “виклик спеціальних служб” (ст. 183 КУпАП), “неповага до суду” (ст. 185-3 КУпАП) тощо.

Види складів адміністративного проступку.

Склади адміністративних правопорушень поділяються залежно від: 

1) ступеня суспільної небезпеки — на основні і кваліфіковані; 

2) характеру шкоди — на матеріальні і формальні; 

3) суб’єкта проступку — на особисті і службові (посадові); 

4) структури — на однозначні й альтернативні; 

5) особливості конструкції — на описові і бланкетні (відсильні). 

Зупинимося на характеристиці
кожного з перелічених видів складів адміністративних правопорушень.

1. Основні і кваліфіковані склади

Визнаючи те чи інше діяння адміністративним правопорушенням і встановлюючи за його вчинення санкцію, законодавець враховує, що ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний. 

Так, порушення водіями
транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів характеризується
більшою громадською небезпекою, якщо при цьому виникла аварійна обстановка (ст.
123 КУпАП).

Внаслідок цієї обставини
законодавець у ряді випадків конструює кілька складів адміністративних
проступків, належних до одного типу діянь. Такі склади різняться ступенем
суспільної небезпеки. На більш високий ступінь небезпеки вказують додаткові
ознаки, які прийнято називати кваліфікуючими.

Таким чином, ознаки можуть бути
основними, тобто такими, що мають місце в кожному випадку вчинення проступку, і
кваліфікуючими, тобто такими, що доповнюють основні.

Основні ознаки утворюють так
званий основний склад. Якщо необхідно законодавець доповнює склад
кваліфікуючими ознаками, за наявності яких діяння може кваліфікуватися за
статтею, що передбачає суворіше покарання. Склади з такими ознаками називають
кваліфікованими.

Частіше в КУпАП трапляються такі кваліфікуючі ознаки, як 

– повторність (статті 130, 186-3, 164-4, 154, 181-1, 187 та ін.), 

– наявність або можливість настання шкідливих наслідків (статті 123, 126, 127, 128-1 та ін.), 

– стан сп’яніння (ст. 127 та ін.), 

– аварійна ситуація (статті 123, 127, 128-1 та ін.), 

– залишення місця події (ст. 127), 

– учинення діяння посадовою
особою (статті 73, 74, 75, 76, 77, 208-1, 209, 195-2), грубе порушення правил
(статті 85 і 108).

2. Матеріальні і формальні склади

До матеріальних належать склади, у яких: 

а) міститься така ознака, як настання
шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72), знищення лісу в результаті підпалу (ст. 77), дрібне розкрадання майна (ст. 51);

6) описується дія,
що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні
законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47); перевищення
лімітів використання природних ресурсів (ст. 91-2); безгосподарне використання
електричної енергії для освітлення (ст. 98).

До формальних (термін умовний) належать склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних
наслідків. Наприклад, проживання за недійсним паспортом (ст. 197),
неявка за викликом у військовий комісаріат (статті 210, 211-1), порушення
правил в’їзду в прикордонну зону (ст. 202), прийняття паспорта в заставу (ст. 201).

3. Особисті і службові склади

Склади адміністративних правопорушень поділяються на особисті і службові (посадові) залежно від того, хто є суб’єктом проступку
— просто громадянин чи посадова особа (статті 86, 93, 96, 201). Для посадового
проступку характерно, що протиправне діяння має бути вчинене через дію по
службі. Посадові особи, як зазначено в ст. 14 КУпАП, підлягають
адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких
входить до їхніх службових обов’язків.

4. Однозначні і альтернативні склади

Велике практичне значення має поділ складів на однозначні й альтернативні. Однозначні склади описують ознаки одного діяння у межах однієї статті нормативного акта.
Наприклад, доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (ст. 180), дрібне хуліганство (ст. 173), заняття проституцією (ст.
181-1), торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160).

Альтернативні склади описують кілька дій у межах однієї статті нормативного акта. При цьому
проступком вважається вчинення як однієї з описаних дій, так і кількох (або
навіть усіх). Наприклад, ст. 189 КУпАП установлює відповідальність за порушення
правил відкриття поліграфічних і штемпельних підприємств, придбання, збут,
використання, облік, зберігання розмножувальної техніки, шрифтів і матриць
особами, відповідальними за додержання цих правил.

Проступком буде і порушення тільки
правил обліку чи тільки правил збереження, і тільки правил використання
розмножувальної техніки, і порушення всіх зазначених правил разом. У цій статті
ми зустрічаємо, крім того, альтернативу предметів проступку: у ній йдеться про
норми, які регламентують дії відповідно поліграфічного устаткування,
розмножувальних апаратів, шрифтів, матриць.

Таким чином, якщо однозначний
склад називає ті єдині ознаки, сукупність яких його утворює, то в
альтернативному є кілька варіантів ознак. Частіше ця особливість в описі ознак
зумовлена прагненням законодавця уникнути загальних формулювань, розкрити зміст
ознаки, конкретизувати її. А в ряді випадків конструювання альтернативних
складів пов’язано з прагненням нормотворчих органів заощадити нормативний матеріал і
замість кількох статей створити єдину, але більш широку за охопленням явищ.

5. Описові і
бланкетні (відсильні) склади

Описові склади цілком розкривають зміст і сутність діяння, що визнається адміністративним
правопорушенням. Наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173), розлиття спиртних
напоїв на виробництві (ст. 179), завідомо неправдивий виклик спеціальних служб
(ст. 183), навмисне псування паспорта чи втрата його з необережності (ст. 198).

Бланкетні склади вказують на те, що ознаки проступку містяться в окремо встановлених нормах
і правилах. Наприклад, порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187),
порушення правил торгівлі спиртними напоями (ст. 156), порушення правил охорони
і використання пам’ятників історії і культури (ст.
92).

Крім зазначених, в основу
класифікації складів адміністративних правопорушень можуть бути покладені й
інші критерії. За такою ознакою суб’єктивної сторони
як форми вини, проступки можна поділити на навмисні та необережні, а за ознакою
мотиву поведінки — на корисливі та некорисливі тощо.

 

3. Структура
складу адміністративного проступку

Для того, щоб
виникли правовідносини відповідальності, одних фактичних підстав недостатньо,
тому що необхідні ще й правові підстави, якими є конкретні юридичні факти
(юридичні підстави), тобто наявність в діях особи складу адміністративного
проступку.

Якщо поняття
правопорушення (проступку) офіційно визначено в адміністративному законодавстві
України, то визначення його юридичного складу існує лише в теорії права. Ці два
поняття близькі за своїм змістом, але не тотожні. Термін
“правопорушення” містить у собі як елементи складу, так і ознаки, які
не мають значення для вирішення питання про можливість притягнення до юридичної
відповідальності. Склад правопорушення завжди конкретний і становить сукупність
головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і
водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності.
Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Під юридичним
складом розуміють передбачену нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.

До цих ознак
належать:

а) об’єкт;

б) об’єктивна
сторона;

в) суб’єкт;

г) суб’єктивна сторона проступку. 

ОБ’ЄКТ

Залежно від рівня узагальнення
виділяють:

– загальний об’єкт, яким є суспільні відносини, що 1) регулюються різними галузями права і 2) охороняються адміністративними санкціями. Такий об’єкт є спільним для усіх видів адміністративних правопорушень.

– родовий об’єкт – однорідні групи суспільних відносин, які в сукупності складають загальний об’єкт. Розподіл цього цілого (загального об’єкта) на частини (родові об’єкти) може проводитися за різними критеріями.

По-перше, усю сукупність суспільних відносин, що
охороняються адміністративними санкціями, можна поділити на частини залежно від
того, якою галуззю права вони регулюються. Отже, можна говорити про
адміністративні, земельні, трудові, цивільні та інші правовідносини як родові
об’єкти проступків.

По-друге, як критерій класифікації можна використовувати
структуру соціально-господарського комплексу. За цією ознакою можна виділити
такі родові об’єкти, як відносини в сільському господарстві, промисловості, на
транспорті тощо.

По-третє, як критерій класифікації можна використовувати
зміст суспільних відносин, що охороняються. З урахуванням цього критерію
розрізняють такі родові об’єкти, як власність, громадський порядок, громадська
безпека, здоров’я населення, порядок управління;

– видовий об’єкт – самостійний складовий різновид родового об’єкту, відокремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків. Вони виступають відокремленою і досить самостійною частиною родового об’єкта. 

Наприклад, якщо
взяти такий родовий об’єкт, як власність, то її види– це власність
приватна, комунальна та державна.

Видовий об’єкт
широко використовується законодавцем, який спеціальними актами встановив
адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху,
військового обліку, прав споживачів тощо;

– безпосередній об’єкт – одне або декілька суспільних відносин, яким спричиняється шкода певним правопорушенням. 

Наприклад, при перевищенні швидкості – громадська безпека на дорозі тощо.

Для складів деяких адміністративних проступків обов’язковим є предмет
посягання. Так, законодавець виділяє предмет посягання у вигляді майна у ст. 51 КУпАП, заборонених предметів у ст. 188 КУпАП, товарів, транспортних засобів, на що прямо вказується у п. 3 ст. 322 МК. 

Об’єктивна
сторона

Об’єктивна сторона складу порушення – це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:

обов’язкові ознаки:

– протиправне діяння – дія чи бездіяльність (значна більшість порушення чинного законодавства, що вчиняється шляхом протиправних дій (наприклад, дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівні (ст. 42-3КУпАП), псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП), решта у формі бездіяльності – коли особа для того, щоб не допустити протиправної поведінки, повинна вчинити позитивні дії, але вона з якихось причин їх не вчиняє. Це, наприклад, неявка громадянина на виклик до військового комісаріату без поважних причин (ст. 211-1 КУпАП). Необхідними умовами бездіяльності є обов’язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці;

– шкідливі наслідки діяння;

– ричинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили

факультативні ознаки:

– час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

Протиправне діяння може характеризуватись як просте та складне.

Просте діяння являє собою єдину однократну (одноактну)
дію чи бездіяльність – (наприклад, відправлення без дозволу митного органу
транспортного засобу, що перебуває під митним контролем тощо).

Складне протиправне діяння утворює різні склади
адміністративних правопорушень, у тому числі:

– тих, що складаються з альтернативних
дій (наприклад, ст. 189-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) Кожна з альтернативних дій в таких випадках вже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції норми права заборонені дії;

– тривалих правопорушень, тобто таких, які почавшись з якої-небудь протиправної дії
чи бездіяльності, продовжуються потім безперервно шляхом невиконання
(порушення) обов’язків (це, наприклад, порушення порядку виробництва,
зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів (ст.
195-6 КУпАП);

– продовжуваних правопорушень, тобто таких,
які складаються з декількох тотожних протиправних дій, зв’язаних між собою і спрямованих
для досягнення загальної мети, і які в сукупності своїй утворюють єдине
правопорушення. Таке правопорушення скоюється не безперервно, а окремими
епізодами, внутрішньо тісно пов’язаними, але відокремленими в часі, які
виступають ніби ланками одного ланцюга. Прикладами подібних правопорушень може
виступати багаторазовий випуск (направлення) річкового судна в плавання без
документів, що посвідчують належність судна, придатність його до плавання, з
неукомплектованим екіпажем, при невідповідності технічного стану судна наявним
документам, з порушенням установлених правил завантаження, норм
пасажиромісткості, обмежень по району та умовах плавання, а також допуск до
керування судном або його механізмами і обладнанням осіб, які не мають
відповідного диплома (посвідчення, свідоцтва) (ст. 116-1 КУпАП).

Залежно від
наявності шкідливих наслідків виділяють:

– матеріальні склади
адміністративних правопорушень (коли такі наслідки у нормі права передбачаються
– наприклад, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і
нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і
покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання (ст. 72 КУпАП), знищення
лісу в результаті підпалу (ст. 77 КУпАП); а також, коли описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі:
самовільне користування надрами (ст. 47 КУпАП); перевищення лімітів та
нормативів використання природних ресурсів (ст. 91-2 КУпАП); марнотратне
витрачання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 98 КУпАП) тощо);

– формальні склади правопорушень (коли такі наслідки у нормі права не передбачаються – наприклад, проживання за недійсним паспортом (ст. 197 КУпАП), неявка за викликом у військовий комісаріат (ст. 210 КУпАП, ст. 211-1 КУпАП), порушення прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України (ст. 202 КУпАП), прийняття паспорта в заставу (ст. 201 КУпАП) тощо).

Більшості
адміністративних правопорушень властиві формальні склади.

При кваліфікації матеріальних складів повинен чітко простежуватись причинний
зв’язок між протиправним діянням та наявними шкідливими наслідками. В окремих випадках їх розмір служить критерієм для кваліфікації того чи іншого протиправного діяння, або як злочину.

Інколи окремі правові ознаки об’єктивної сторони включаються законодавцем безпосередньо в конструкцію тієї чи іншої правової норми і набувають значення для кваліфікації правопорушення. Це ознаки, які стосуються:

– часу вчинення правопорушення (наприклад, заборонений час (ст. 85 КУпАП, ст. 187 КУпАП), час судового засідання (ст. 185-3 КУпАП) тощо);

– місця його вчинення, а саме:

а) територій, де діють особливі
правила поводження: громадське місце (ст. 173 КУпАП), заборонене місце (ст.
85), невідведене місце (ст. 174 КУпАП),

б) споруд: автомобільний шлях
(ст. 141 КУпАП), автомобільна дорога (ст. 132-1 КУпАП), проїзна частина шляху,
автомагістраль (ст. 122 КУпАП), залізничні колії (ст. 109 КУпАП), залізничний
переїзд (ст. 128-1 КУпАП), порт, пристань, вантажний двір, контейнерний пункт
(площадка) (ст. 136 КУпАП), аеродром (ст. 111 КУпАП) тощо;

в) установ: військовий комісаріат
(ст. 211-6 КУпАП), суд (ст. 185-5);

г) транспортних засобів: річкові і маломірні
судна (ст. 117 КУпАП), трамвай, тролейбус, автобус, маршрутне таксі (ст. 119
КУпАП), повітряне судно (ст. 112 КУпАП), вантажний поїзд, гужовий транспорт,
підніжки і дах вагонів (ст. 109 КУпАП), приміський поїзд, поїзди дальнього та
місцевого сполучення, метрополітен (ст. 110 КУпАП) тощо);

– способів (наприклад, господарська діяльність без державної реєстрації або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності тягне за собою адміністративну відповідальність за ст.164КУпАП; для демонстрування фільмів або розповсюдження фільмів шляхом продажу чи передачі в прокат фільмокопій без необхідно отримати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 164-6 КУпАП); керівництво об’єднанням громадян, яке не легалізувалося (одержало офіційне визнання), у встановленому порядку тягне за собою відповідальність за ст. 186-5 КУпАП; для пуску газу на установки, що використовують газ, необхідно одержати дозвіл органів державного газового нагляду (ст. 101 КУпАП); самовільне проведення гідротехнічних робіт тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 61 КУпАП) тощо). Для характеристики способу вчинення окремих правопорушень законодавець може використовувати такі оцінні поняття, як “злісне” (статті 185, 185-3, 185-4 КУпАП), “грубе” (статті 85, 86, 108 КУпАП), “безгосподарне” (ст. 150 КУпАП) тощо;

– засобів вчинення правопорушення (експлуатація водіями транспортних засобів,
ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у
реєстраційних документах (ст. 211-1 КУпАП), використання засобів зв’язку з
метою порушення громадського порядку (ст. 148-3 КУпАП); застосування засобів
вимірювання, що мають відхилення від гранично припустимих значень, для
використання результатів вимірювань у сферах, що підлягають державному
метрологічному наглядові (ст. 171 КУпАП); самовільне використання з корисливою
метою електричної, теплової енергії або газу без приладів обліку (ст. 103-1
КУпАП) тощо).

СУБ’ЄКТ

Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути фізичні осудні особи, які на момент вчинення адміністративного проступку досягли шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), та юридичні особи. 

У законодавстві
про адміністративні правопорушення не розкривається поняття осудності. Як зазначено в ст. 20 КУпАП, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Виходячи і цього, можна зробити висновок, що осудність – це здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а отже і нести за них відповідальність.

Для неповнолітніх вік, з якого може настати адміністративна відповідальність,
визначається не в день народження особи, а з нуля годин наступної за днем
народження доби. Якщо точну дату дня народження встановити неможливо, то
проводиться судово-медична експертиза, яка і визначає рік народження. У цьому
випадку днем народження винного вважається останній день року. Якщо вік
визначений мінімальною та максимальною кількістю років, слід виходити з
мінімального віку, який визначається експертизою.

Виділяють також і так звані спеціальні суб’єкти (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень або, які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах). До них належать, наприклад:

– за ознаками трудової та службової діяльності: посадові
(службові) особи; капітани кораблів; працівники підприємств торгівлі та
громадського харчування; водії; підприємці; військовослужбовці та працівники
ОВС;

– за ознаками протиправної поведінки в минулому: особи, які раніше притягалися до адміністративної відповідальності; перебували під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ; хворі на наркоманію;

– за ознакою знаходження на спеціальному обліку у військоматі: призовник; військовозобов’язаний; резервіст; особа, яка знаходиться на військових зборах.

У названих випадках йдеться про специфічний правовий статус; тих чи інших осіб, що обумовлює закріплення за суб’єктом проступку наступних спеціальних ознак:

1) притаманні лише окремим групам громадян;

2) виникають на підставі індивідуально-правових актів або
інших нормативних актів;

3) відображають специфіку правового статусу цих суб’єктів;

4) закріплені у КУпАП;

5) закріплюються з метою диференціювати відповідальність
різних категорій громадян.

Суб’єктом адміністративного проступку може бути і юридична особа. Слід зазначити, що згідно із положеннями КУпАП
суб’єктом визнається лише фізична особа, однак з урахуванням реалій часу в
окремих нормативно-правових актах визначаються засади адміністративної
відповідальності юридичних осіб. Зазначене обумовлене необхідністю впровадити механізми адміністративного впливу на юричних
осіб, що відносяться до приватної сфери. Це такі законодавчі акти як: Закон
України “Про захист від недобросовісної конкуренції”; Закон України
“Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення
законодавства про ветеринарну медицину”; Закон України “Про виключну
(морську) економічну зону України” тощо. Норми згаданих законів передбачають
різні аспекти і особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб в
окремих сферах адміністративно правового регулювання.

Суб’єктивна
сторона

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується виною у формі умислу або необережності. 

Згідно зі ст. 10 КУпАП, проступок визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила:

а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків; 

б) усвідомлювала протиправний характер
свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання
цих наслідків.

Таким чином, закон називає два види умислу:

– прямий умисел (dolus directus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків;

– непрямий умисел (dolus indirectus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

У цьому зв’язку
необхідно підкреслити, що багато складів адміністративних правопорушень є
формальними і в них не описується така ознака адміністративних проступків, як
настання шкідливих наслідків чи заподіяння правопорушником збитку.

У формальних
складах обсяг об’єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння й
обставин його здійснення. З цього випливає, що і від винного можна вимагати
усвідомлення, розуміння лише тих обставин, які названі у складі, але не
передбачення шкідливих наслідків і, тим більше, бажання їх настання.

При виконанні
формальних складів умисел полягає в усвідомленні протиправності дій і бажанні
їх вчинити (у навмисності протиправного поводження).

Лише у деяких
статтях КУпАП (41-1, 46-1, 116, 121, 164-3, 198, 211) умисел прямо зазначається
як ознака складу проступку. У багатьох же інших статтях умисел як необхідна
ознака складу мається на увазі, хоч у тексті він не згадується.

Наприклад, при
вчиненні такого правопорушення як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП)
питання про форму вини вирішується шляхом тлумачення цих статей (теорія і
практика тлумачить їх однозначно: у названих випадках вина може бути тільки
умисною).

З урахуванням
зазначеного, можна стверджувати, що кількість адміністративних проступків, що
вчиняються тільки навмисно, досить велика. Крім того, значна кількість
проступків може вчинятися навмисно або необережно (порушення
санітарно-гігієнічних правил), а деякі – найчастіше навмисно (безквитковий
проїзд).

Правопорушення визнається вчиненим з необережності (ст. 11 КУпАП), коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість)
або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і
могла їх передбачити (недбалість).

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення.
Кваліфікуюче значення вона має у ст. 42-2 (заготівля, переробка з метою збуту
або збут продуктів харчування чи іншої продукції), ст. 103-1 (самовільне
використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів
обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного
пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб), ст. 160-2 (незаконна
торгівельна діяльність, тобто здійснення угод купівлі-продажу товарів чи інших
предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання
неконтрольованого державою прибутку).

Мотив та емоційний стан як кваліфікуючі ознаки проступку в діючому
адміністративно-деліктному законодавстві відсутні.

Отже, склад адміністративного проступку це логічна конструкція, правове поняття про проступок. Як і будь-яке поняття, воно відображає лише істотні ознаки реальних явищ, тобто конкретних протиправних діянь. 

Логічна
конструкція складу проступку закріплюється в праві та стає правовою категорією,
обов’язковою і такою, що забезпечується примусовою силою держави. Перелік
ознак, закріплених у складі проступку, є достатньою та необхідною умовою для
кваліфікації діяння. Це означає, що діяння тільки тоді визнаються
адміністративним проступком, коли воно містить всі ознаки його складу,
відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі. З іншого
боку, для кваліфікації діяння як адміністративного проступку достатньо, коли в
ньому мають місце всі ознаки, що входять до його складу, інші ознаки на
кваліфікацію не мають впливу.