ТЕМА № 9. Правовий стан фермерського господарства
Зміст сторінки:
ТЕМА № 9. Правовий стан фермерського господарства
План
1. Поняття та ознаки фермерського господарства
2. Порядок створення фермерського господарства. Земельні правовідносини
3. Майнові правовідносини в фермерському господарстві
5. Припинення діяльності фермерського господарства
1. Поняття та ознаки фермерського господарства
Фермерське господарство є одним із найяскравіших суб’єктів аграрного підприємництва, що виник у процесі проведення аграрної реформи в Україні. Спочатку було прийнято ЗУ “Про селянське фермерське господарство” від 20.12.1991 р., діяв в редакції від 22.06.1993 р., а 19.06.2003 р. прийнято ЗУ “Пор ФГ”. Тобто ФГ є відносно новим інститутом АП, але вже станом на початок 2003 р. кількість фермерських господарств становила майже 42 тис. У власності та користуванні таких господарств знаходиться більше мільйона га с/г угідь, причому переважна їх частина рілля. В середньому на кожне ФГ припадає по 30 га. І зараз існує тенденція до поступового збільшення загальної площі земель, що використовуються ФГ. Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 03.12.1999 р. створено реальні умови для колишніх членів с/г підприємств щодо організації ФН на основі їх земельних та майнових паїв. Звичайно, це сприяло збільшенню їх кількості.
ЗУ “Про ФГ” визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.
Відповідно до ст. 1 Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
З наведеного визначення можна назвати такі юридичні ознаки ФГ:
1. це форма підприємництва громадян – тобто діяльність за власною ініціативою, на власний ризик, систематична, з метою отримання прибутку.
2. засновниками можуть бути тільки громадяни України. Фермерське господарство може бути створено як одним громадянином України так і кількома громадянами України
3. утворюється ФГ тільки на добровільних засадах, за власним бажанням громадян, а не внаслідок рішення якихось органів державної влади або місцевого самоврядування
4. відносини в ФГ носять членський характер. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку (за старим Законом – 16-ти річного), інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
5. ФГ – це сімейно-трудове об’єднання. Воно може бути створено кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї
6. це суб’єкт землекористування, що має статус юридичної особи.
Хоча з приводу надання ФГ статусу юридичної особи у законодавстві є певні суперечності. По-перше, однією з ознак юрид. особи є наявність відокремленого майна, а ЗУ «Про ФГ» не містить приписів щодо обов’язкової передачі майна членами господарства самому господарстві при його створенні. Крім того, земельні ділянки для створення ФГ надаються у власність або в оренду фізичним особам-громадянам – засновникам ФГ, а не самому господарству. Напевно, статус юридичної особи необхідний ФГ для участі у господарському обороті, для захисту своїх прав у суді. Однак, слід зазначити, що в законодавстві інших країн (наприклад, РФ), ФГ може мати або ж не мати статусу юридичної особи, за вибором його засновника. Однак, згідно із ЗУ «Про ФГ» воно є юридичною особою, має своє найменування, печатку і штамп, діє на основі Статуту
7. мета створення та діяльності – виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку
Правову основу діяльності ФГ утворює законодавство, яке можна розподілити на 3 групи: загальне, галузеве та фермерське.
Загальне: Конституція України: ст. 14 гарантує право власності на землю. Ст. 42 закріпляє основи підприємництва, держава забезпечує захист від недобросовісної конкуренції в сфері підприємницької діяльності. Сюди ж належать ЗУ «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» – встановлює певні пільги для аграрних суб’єктів, в т.ч. і для ФГ., ЗУ «Про власність», ЦК, ГК України, Сімейний кодекс України тощо.
У групі галузевих актів пріоритетне значення для ФГ має земельне законодавство. ЗК встановлює право приватної власності громадян України на землю, регулює порядок та умови надання з/д, встановляє максимальні розміри зд для ведення ФГ. Також можна назвати ЗУ “Про плату за землю” та “Про фіксований с/г податок”. На діяльність фермерів також розповсюджується законодавство про охорону навколишнього природного середовища, лісове, водне законодавство, про надра, трудове. На рівні підзаконних актів це Укази Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність с/г підприємствам та організаціям”, а також “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”.
Власне фермерське законодавство (як підгалузь аграрного законодавства) представлено ЗУ “Про ФГ”, Постановою КМУ “Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств і СФГ” від 31.05.1995 р., постановою КМУ “Про деякі питання розвитку СФГ” від 14.03.1992 р., Постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1908 “Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується”, постановою КМУ від 17.03.2004 р. “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік для фінансової підтримки фермерських господарств через механізм мікрокредитування”; Порядком проходження професійного відбору врегульований спеціальним Положенням про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерських господарств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства праці та соціальної політики України від 17.12.2003 р. (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2004 р. за № 118/8718); Статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств затверджено спільним наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 08.11.2002 р.; наказом Міністерством аграрної політики України, Міністерством фінансів України та Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.06.2002 р. (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.07.2002 р. за № 560/6848), яким затверджено Порядок надання та використання коштів фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств тощо.
Законом передбачено надання пільг для ФГ. Так, новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а в трудонедостатніх населених пунктах – п’ять років) та фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, вони звільняються від сплати податку на прибуток та плати за землю, можуть перейти на сплату фіксованого с/г податку тощо.
2. Порядок створення ФГ. Земельні правовідносини
Створення та функціонування ФГ безпосередньо пов’язане насамперед із земельними відносинами, із використанням земель с/г призначення. Саме земельні правовідносини є визначальними у системі фермерських правовідносин.
Основною організаційно-правовою підставою для створення ФГ є наявність зд сільськогосподарського призначення (на праві власності чи в оренді). Передумовою державної реєстрації ФГ як юридичної особи визнається факт відведення зд в натурі і документальне оформлення прав на землю. Усі інші аграрні структури на початковому етапі створення переважно базуються не на земельних, а на організаційних правовідносинах.
Відповідно до ст. 5 Закону право на створення ФГ має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Тобто право на створення ФГ мають громадяни України, що мають не лише загальну (цивільну), а й спеціальну (земельну, аграрну) правоздатність. Обов’язковим елементом земельної правоздатності є громадянство України, а факультативним складовим її змісту є спеціальна (аграрна) кваліфікація і досвід роботи в сільському господарстві. Обмеження щодо створення ФГ встановлено такі ж самі як й щодо заняття підприємницькою діяльністю (військовослужбовці, державні службовці та службовці органів місцевого самоврядування, особи, що мають непогашену судимість).
В проекті цього Закону було закріплено більш слушні положення. Зокрема, передбачалося, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, та має на праві власності або оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення розміром не менше 2 гектарів, а в разі відсутності землі – пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. В проекті пропонувалося, що професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) фермерська професійна комісія, склад якої формується і затверджується районною (міською) або обласною Асоціацією фермерів та приватних землевласників України. Висновок фермерської професійної комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві чи необхідної сільськогосподарської кваліфікації мав визнаватися обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства громадянина, а також умовою для надання (передачі) такому громадянинові у власність або оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України. Однак запропонована у проекті пропозиція щодо статусу професійної комісії з питань створення фермерських господарств у Законі України “Про ФГ” реалізована лише частково. Ідея створення професійної комісії безпосередньо фермерами законодавцем, на жаль, не була підтримана.
Отже, професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формується і затверджується районною (міською) радою за місцем розташування земельної ділянки, яка буде використовуватися для ведення фермерського господарства. Положення про порядок проведення професійного відбору з питань створення фермерського господарства, як вже зазначалося, було затверджено наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства праці та соціальної політики України від 17.12.2003 р. № 452/335, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2004 р. за № 118/8717. Цей порядок погоджений з Асоціацією фермерів та приватних власників України та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.
До складу професійної комісії включаються представники управління (відділу) сільського господарства і продовольства, управління праці та соціального захисту населення місцевої державної адміністрації, інші представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників України і громадських організацій.
Громадяни, які мають намір та виявили бажання створити фермерське господарство, подають до професійної комісії відповідну заяву, у якій обов’язково зазначаються бажані розміри і місце розташування земельної ділянки (в межах відповідного району) та кількість членів фермерського господарства. До цієї заяви додаються копії документів, завірені у встановленому порядку, які підтверджують досвід роботи членів фермерського господарства в сільському господарстві (наприклад, витяг з трудової книжки робітника сільського господарства), наявність необхідної кваліфікації або спеціальної підготовки (наприклад, посвідчення механізатора, документ про спеціальну сільськогосподарську освіту та ін.). Крім того, до заяви додаються документи, які обґрунтовують бажані розміри земельної ділянки та напрями діяльності майбутнього фермерського господарства.
Загальний строк розгляду професійною комісією окремої заяви про участь у професійному відборі претендентів, які виявили бажання створити фермерське господарство – один місяць.
Проведення професійного відбору покладається на професійну комісію, яка скликається у разі потреби. Інформація про час і місце проведення засідання професійної комісії з відбору претендентів на створення фермерського господарства, які подали заяви та інші необхідні документи, повідомляється претенденту за 5 днів до проведення відбору письмово або телеграмою і публікується в місцевих засобах інформації.
Основним завданням професійної комісії виступає об’єктивна оцінка належної підготовленості громадян до зайняття фермерським господарюванням. Про підготовленість претендента до такого роду діяльності можуть свідчити, наприклад, наявність у нього достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.
Рішення професійної комісії оформляється протоколом, який підписують головуючий на засіданні та всі члени комісії, присутні на засіданні. Це рішення доводиться до претендента, який пройшов професійний відбір, письмово у 5-денний термін з дня проведення відбору.
Правове значення позитивного висновку професійної комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи в сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації полягає в тому, що він виступає необхідною умовою для державної реєстрації фермерського господарства та надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення ФГ.
У випадку обґрунтованої відмови на підставі виявлення недостовірних даних у наданих документах претендент має право подати до професійної комісії нову заяву не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову.
У разі ж відмови на підставі невідповідності вимогам щодо створення фермерського господарства претендент може подати до професійної комісії нову заяву лише після усунення причин, що стали підставою для відмови.
Статтею 7 Закону встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації, а зд із земель комунальної власності – до місцевої ради. Тобто можна отримати зд як із земель державної, так і комунальної власності.
У заяві громадяни зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельної ділянки у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідності сільськогосподарської кваліфікації.
Така заява розглядається у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Підготовка такого проекту землевпорядною або іншою організацією, яка має відповідну ліцензію на виконання зазначених робіт, здійснюється на підставі договору, який укладається між замовником та виконавцем у відповідності з Типовим договором про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266.
Відповідно до п. 13 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України на період до 01 січня 2010 року громадяни можуть набувати право власності на землі с/г призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа м.б. збільшена у разі спадкування зд за законом.
Статтею 8 Закону визначено, що після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.
Для державної реєстрації ФГ голова ФГ особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:
а) засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства);
б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства;
в) копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення;
г) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства;
Для реєстрації фермерського господарства забороняється вимагати інші документи або відомості.
Державна реєстрація ФГ проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п’яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов’язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності та видати Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства. Більш детально порядок державної реєстрації ФГ встановлено ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р., що набрав чинності із 01.07.2004 р.
Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором ФГ
Після державної реєстрації ФГ одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями.
Щодо земельних відносин, що виникають вже після державної реєстрації ФГ і за його участі, то відповідно до ст. 12 Закону землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. В Законі не роз’яснено, на підставі кого правового титулу ФГ здійснює такі правомочності власника щодо зд його членів. А, отже, у науковій літературі пропонується або ж укладення договору оренди, або ж передача зд членами у якості пайових внесків.
Також Законом (ст. 14 та 15) встановлено прав та обов’язки ФГ та його членів відносно земля, що в цілому збігаються з відповідними прав та обов’язками власників землі та землекористувачів, передбачених ст. ст. 90, 91 та 95, 96 ЗК України.
3. Майнові правовідносини в ФГ
Врегулюванню майнових правовідносин, що виникають при ведення ФГ присвячений розділ У Закону. Цей розділ містить багато нових принципових положень, що були відсутні раніше у фермерському законодавстві. Так, ст. 19 визначає поняття “складений капітал” ФГ. Отже, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
У Законі чітко встановлено (на відміну від раніше діючого), що майно ФГ належить йому на праві власності (ст. 20). У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. ФГ, як власник майна, здійснює усі правомочності власника, у тому числі відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Однак у статуті ФГ визначається порядок володіння, користування і розпорядження майном ФГ. Такі дії вчиняються за згодою усіх членів ФГ головою господарства.
Щодо членів ФГ, то між ними та господарством існують певні зобов’язальні правовідносини, що виникають у зв’язку із передачею ним майна до складеного капіталу, на зразок права на пай у сільськогосподарських кооперативах. Ось чому ст. 20 закріплено правило, що член ФГ має право на отримання частки майна ФГ при його ліквідації або у разі припинення членства у ФГ. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом.
Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.
Як самостійна юридична особа та власник майна ФГ несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства. Звернення стягнення на земельні ділянки ФГ допускається у випадках, коли у фермерського господарства відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення.
Крім використання власного майна, ФГ може отримати майно у тимчасове користування, оренду майно від інших суб’єктів. Правовідносин сторін щодо використання цього майна у такому разі визначаються відповідним договором.
Являють певний науковий та практичний інтерес приписи ст. 21 Закону, відповідно до яких за рішенням членів ФГ як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Такі громадяни (що придбали майно ФГ як цілісного майнового комплексу) мають подати у встановленому порядку Статут ФГ на державну реєстрацію.
Успадкування землі та майна ФГ здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства. Однак Закон містить правило, що якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Таке правило щодо спадкування землі створює розрив в правовому регулюванні землі та іншого майна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1908 “Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується” відповідно до ст. 23 Закону України “Про фермерське господарство” затверджені мінімальні розміри земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується. При визначенні таких розмірів за основу приймається регіональний принцип – в залежності від місця розташування земельної ділянки фермерського господарства.
Отже, зазначені мінімальні розміри земельних ділянок є такими:
Такі мінімальні норми введено з метою уникнення подрібнення земельних площ ФГ. У тому ж разі якщо зд буде менше від встановленого розміру, спадкоємці мають дійти згоди щодо її успадкування одним з них та виплати іншим (іншими) компенсації. У разі ж недосягнення згоди це питання має вирішити суд.
4. Правове регулювання праці
Вихідним принципом створення та діяльності ФГ є принцип сімейно-трудового об’єднання. Тобто основними працівниками в господарстві мають бути члени, і трудові відносини базуються на основі їх праці. Але у разі виробничої потреби (через сезонність с/г робіт) ФГ має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Таким чином, в господарстві можуть працювати 2 категорії осіб: члени та наймані працівники. Окремі види робіт можуть виконуватися на підставі цивільно-правових відносин (за договором підряду).
Особливий правовий статус мають члени господарства. Вони є родичами, членами сім’ї, співвласниками майна та мають право самостійно встановлювати свій трудовий режим за домовленістю. Тобто трудові відносини членів визначаються та регулюються ними самостійно та закріплюються у Статуті, інших локальних актах. Таким чином, на членів ФГ норми трудового законодавства не розповсюджуються, але вони можуть використовуватися субсидіарно. У різних господарствах трудові відносин можуть регламентуватися по-різному, але певні принципи повинні дотримуватися:
1) члени оплату праці отримують внаслідок розподілу натуральних та грошових доходів господарства;
2) розмір оплати праці встановлюється за домовленістю;
3) члени господарства можуть використати її на розширення виробництва, або розподілити отримані прибутки повністю або частково, пропорційно вкладеній праці кожного члена.
Щодо осіб, що працюють за трудовим договором (контрактом), то ці відносини врегульовано нормами законодавства України про працю. Закон допускає укладення трудового договору у формі контракту, але обов’язково у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати (205 грн.) і передбачену законом тривалість щорічної відпустки (24 к.д.). Оплата праці найманих працівників не залежить від кінцевих результатів діяльності господарства.
ФГ здійснює видачу трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення відповідно до законодавства України. Записи у трудових книжках підтверджуються відповідною місцевою радою.
5. Припинення діяльності ФГ
Питання припинення діяльності ФГ врегульовано розділом Х Закону.
Як і будь-якої іншої юридичної особи, припинення діяльності ФГ відбувається у формі ліквідації або реорганізації (виділення, приєднання, перетворення, розподіл, злиття) ФГ.
Підстави припинення діяльності ФГ, залежно від волі членів господарства у прийнятті рішень, можна поділити на ті, що залежать від їх волі, та ті, що мають об’єктивний характер.
Отже, підставами для реорганізації або ж ліквідації ФГ можуть виступати:
– рішення членів господарства;
– рішення суду;
– припинення прав на земельну ділянку;
– визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);
– якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.
У разі припинення діяльності за рішенням членів ФГ, таке рішення приймається одностайно всіма членами. Вихід одного або декількох членів не є підставою для припинення діяльності ФГ.
Рішення суду щодо примусової реорганізації або ліквідації ФГ може прийнято у разі порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, скасування державної реєстрації тощо.
Щодо припинення прав на зд, то це означає й припинення діяльності ФГ. Відповідно до ст. 140 ЗК України припинення права власності на зд відбувається у разі добровільної відмови власника від прав на з/д, його смерті, відчуження зд, звернення стягнення на неї за вимогами кредиторів, її відчуження з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскації за рішенням суду, а права користування – також – її використання способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначення, систематична несплата плати за землю (ст. 141).
Визнання ФГ неплатоспроможним (банкрутом) відбувається у порядку, встановленому ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі неможливості погасити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та (або) виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
Найбільш складним є питання припинення діяльності ФГ у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його діяльність. Напевно, припинення його діяльності може відбутися на підставі рішення суду за позовом відповідних органів через неподання відповідної звітності.
Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту.
У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, коли вона припиняється якщо не залишилося спадкоємців або членів ФГ та викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності.