Теоретичні методи педагогічного дослідження

Теоретичні методи педагогічного дослідження: вивчення наукової літератури, метод вивчення
нормативних та інструктивно-методичних документів по досліджуваній проблемі, аналіз
шкільної (вузівської),
вчительської та учнівської документації, складання бібліографії (анотування,
реферування, конспектування, цитування); історико-генетичний метод, моделювання,
розумові процедури логічного мислення (аналіз, синтез, класифікація, типологізація,
абстрагування, порівняння, узагальнення)

Теоретичні методи необхідні для визначення
проблеми наукового педагогічного дослідження, формулювання гіпотез і оцінки зібраних
фактів.

До теоретичних методів дослідження
належать історико-генетичний метод, метод моделювання, а також різні розумові процедури
логічного мислення: аналіз (розчленовування на частини), синтез, класифікація, типологізація,
абстрагування, порівняння, узагальнення та ін.

З метою накопичення наукових фактів
доцільно використовувати метод вивчення нормативних та інструктивно-методичних
документів з досліджуваної проблеми, аналізу шкільної (вузівської),вчительської
й учнівської документації (планів, аналітичних доповідей, зошитів учнів, особових
справ учнів, медичних карт, класних журналів, тощо), що “озброює” дослідника
певними об’єктивними даними, які характеризують реально сформовану практику організації
освітнього процесу.

Вивчення літератури дає змогу довідатися,
які аспекти й проблеми вже досить добре вивчено, з яких ведуть наукові дискусії,
що застаріло, а які питання ще не розв’язано. Процес вивчення літератури потребує
використання таких методів: складання бібліографії– переліку джерел, пов’язаних з досліджуваною проблемою; реферування – стиснуте викладення основного
змісту однієї чи декількох праць із загальної тематики; конспектування – ведення докладніших записів, основу яких становить
виокремлення головних ідей і положень праці; анотування – короткий запис загального змісту книги чи статті; цитування — дослівний запис виражень,
фактичних чи цифрових даних, що містяться в літературному джерелі.

Модель — допоміжний об’єкт, обраний
чи перетворений людиною в пізнавальних цілях, що дає нову інформацію про основний
об’єкт. Моделювання в теоретичному дослідженні слугує також завданню конструювання
нового, того, чого немає ще в практиці.

Порівняння. Йдеться про зіставлення одержаних
результатів з цілями, що намічалися. Будь-яка оцінка завжди є порівнянням з ідеальним
чи оптимальним. Але важливо зіставляти не тільки з тим, як повинно бути, а й із
тим, як було раніше, що дає змогу побачити позитивні й негативні зрушення, тобто
динаміку процесу. Порівняння як розумова процедура дуже продуктивне під час аналізу
інформації про будь-яку людину, включену в педагогічний процес: що говорять про
неї різні люди (вчителі, однолітки, батьки, приятелі та ін.).

Класифікація. Сутність цієї розумової процедури
під час аналізу інформації полягає в логічному розподілі фактів, даних, явищ тощо
за якоюсь однією ознакою, притаманною для цієї групи.

Аналізуючи заходи, зібрані факти, роботу
в цілому, дослідник використовує й узагальнення. Узагальнення припускає
логічний перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального
судження, знання, оцінки.

Велику допомогу педагогу-досліднику
може надати і абстрагування — процес мисленнєвого “відволікання”
дослідника від будь-яких ознак чи якостей предмета від самого предмета, щоб глибше
вивчити його, ізолювати від інших предметів, ознак. Граничним випадком абстрагування
є ідеалізація, внаслідок якої створюється поняття про ідеалізований об’єкт (ідеальний
педагог, ідеальна школа).

Конкретизація — логічна форма, протилежна абстракції.
Це розумовий процес перетворення предмета з виокремлених раніше абстракцій. Під
час конкретизації поняття збагачуються новими ознаками, тому що вона спрямована
на висвітлення розвитку предмета як цілісної системи. Конкретним тут називають єдність
різноманітного, поєднання багатьох ознак, якостей предмета. Абстрактним, навпаки,
називають однобічну, ізольовану від інших моментів ознаку предмета.

Теоретичний аналіз — це виділення і розгляд окремих сторін,
ознак, особливостей, властивостей педагогічних явищ. Аналізуючи окремі факти, групуючи,
систематизуючи їх, ми виявляємо в них загальне й особливе, установлюємо загальний
принцип чи правило. Аналіз супроводжується синтезом, він допомагає проникнути в
сутність досліджуваних педагогічних явищ.

Індуктивні й дедуктивні методи — це логічні
методи узагальнення одержаних емпіричним шляхом даних. Індуктивний метод припускає
рух думки дослідника від окремих суджень до загального висновку, дедуктивний — від
загального судження до окремого висновку.