Характеристика принципів педагогічного процесу

Характеристика принципів педагогічного процесу

Педагогічним процесом називають розвиваючу взаємодію вихователів
і вихованців, спрямовану на досягнення визначеної мети формування всебічно і гармонійно
розвиненої особистості.

Принципи педагогічного процесу – система
основних вимог до навчання і виховання, дотримання яких дає змогу ефективно вирішувати
проблеми всебічного розвитку особистості.

У системі педагогічних принципів виокремлюють
загальні принципи цілісного педагогічного процесу, до яких належать:

1. Принцип цілеспрямованості педагогічного процесу. Виражає
вимогу організувати навчально-виховну роботу з метою всебічного розвитку кожної
дитини, підготовки її до участі в перебудові суспільства, до життя в демократичній
правовій державі.

2. Принцип зв’язку школи з життям. Реалізується
через зв’язки змісту виховання і навчання з процесами розбудови ринкової економіки,
демократизації суспільного життя, реформування системи освіти. До цих процесів мають
залучатися і школярі, що сприятиме формуванню у них моральної, психологічної і практичної
готовності до самостійного суспільного життя і праці.

3. Принцип науковості змісту виховання й навчання. Вимагає,
щоб навчання і виховання розкривали учням об’єктивну наукову картину світу, закономірності
розвитку природи, суспільства, культури, мислення. Реалізується він передусім при
розробленні програм виховання, навчальних програм і підручників. Окрім формування
наукового світогляду, цей принцип передбачає вироблення в учнів умінь і навичок
наукового пошуку, засвоєння ними способів наукової організації праці.

4. Принцип доступності, врахування вікових та індивідуальних
особливостей учнів. Навчання і виховання повинні враховувати рівень можливостей
учнів, не створювати їм інтелектуальних, фізичних і моральних перевантажень.

5. Принцип систематичності, послідовності. Реалізується
він у різних формах планування (тематичне, поурочне) і написанні планів, що передбачає
формування в учнів навичок раціональної організації навчальної діяльності, а також
такої побудови виховного процесу, за якої кожний виховний захід є природним і логічним
продовженням попередньої роботи, закріплює і розвиває досягнуте, піднімає виховання
і розвиток на вищий рівень.

6. Принцип свідомості, активності, самодіяльності, творчості
учнів у педагогічному процесі. Сприяє формуванню свідомих, активних,
самостійних і творчих людей. Ігнорування його в навчанні й вихованні породжує безініціативність,
пасивність, байдужість.

7. Принцип зв’язку навчання й виховання із суспільно корисною,
продуктивною працею. Виховує молодих людей творцями суспільних цінностей.
Адже праця допомагає пізнати себе й інших людей, виховує повагу до себе як до особистості
і тих, хто поруч, збагачує соціальним досвідом, допомагає обрати життєвий шлях і
самоствердитися.

8. Принцип наочності. Передбачає використання наочності
не тільки як засобу ілюстрування, а й для навчання учнів самостійної роботи з образом,
особливо художнім, як джерелом інформації, що містить у собі загальне й одиничне,
особливе й індивідуальне.

9. Принцип колективного характеру виховання і навчання. Зобов’язує
до послідовного поєднання масових, колективних, групових та індивідуальних форм
роботи. Підготовка молодої людини до життя в суспільстві вимагає нагромадження досвіду
праці й активного громадського життя в трудовому колективі, оволодіння навичками
колективістських відносин (солідарності, взаємодопомоги, взаємоконтролю, взаємо
вимогливості).

10. Принцип поваги до особистості дитини у поєднанні з розумною
вимогливістю до неї. Повага і вимогливість до дитини виховують у неї почуття
людської гідності, формують уявлення про гуманні засади людських відносин. Педагогічне
значення єдності поваги і вимогливості полягає й тому, що активна участь у важливих
громадських справах, відповідальність сприяють самоствердженню, підносять особистість
у власних очах, окрилюють і надихають.

11. Принцип вибору оптимальних методів, форм, засобів навчання
і виховання. Ґрунтується на усвідомленні неможливості універсальних
підходів до навчання і виховання, які спрацьовують у будь-яких педагогічних ситуаціях.
Цей принцип відображає демократичність умов роботи сучасної школи, які дають педагогам
право вибору на науковій основі оптимальних для них умов, методів, форм і прийомів
роботи.

У реальному педагогічному процесі принципи
навчання і виховання реалізуються в тісному взаємозв’язку, взаємозумовлюють один
одного, жоден з них не може бути задіяний відособлено, тобто без урахування і використання
інших.