Методи навчання

Методи навчання

У дидактичній теорії не існує єдиної
універсальної класифікації методів навчання через складну природу цього феномену,
його багатофункціональність. Для оцінювання і вибору методів навчання необхідно
використовувати різні класифікації на основі укрупнення та об’єднання методів у
великі групи за визначеними критеріями.

Основою
традиційної класифікації є джерела знань, характер чуттєвого сприймання інформації
(слух, зір, дотик). На цій підставі виокремлюють методи:

– словесні (розповідь, пояснення, лекція,
бесіда, інструктаж, робота з книгою, навчальна дискусія, диспут);

– наочні (спостереження, демонстрування,
ілюстрування);

– практичні (вправа, лабораторна робота,
практична робота, дидактична гра).

Серед відомих класифікацій вирізняється
системним підходом класифікація методів навчання Ю. К. Бабанського. Він вперше виділив
особливу групу методів – методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної
діяльності. Ці методи використовуються кожним педагогом і суттєво впливають на ефективність
процесу навчання. Оскільки, на думку К.Бабанського, будь-яка діяльність завжди має
три складових – організацію, стимулювання і контроль, то і методи навчання поділяються
на три великі групи:

1. Методи організації навчально-пізнавальної
діяльності – словесні, наочні, практичні; індуктивні, дедуктивні,
метод аналогій; проблемно-пошуковий, евристичний, дослідницький, репродуктивні методи
(інструктаж, пояснення, тренування); самостійна робота з книгою, з приладами та
ін.

Наочні методи – виділяються дві групи: методи
ілюстрацій і методи демонстрацій. Метод ілюстрації передбачає показ учням
ілюстрованих посібників: плакатів, карт, малюнків на дошці, картин, портретів учених.
Метод демонстрацій передбачає демонстрацію приладів, дослідів, технічних установок,
різноманітних препаратів, показ фільмів і діафільмів.

Практичні методи – письмові вправи (мова, математика,
іноземні мови), коментування вправ, лабораторні досліди, навчальні практикумиз фізики, хімії, біології та інших предметів, виконання трудових завдань в майстернях,
навчально-виробничих цехах, учнівських бригадах.

При індуктивному методі:

1 варіант: учитель
спочатку повідомляє факти, демонструє досліди, наочні посібники, організує виконання
вправ, поступово підводить учнів до узагальнень, визначення понять, формулювання
законів.

Учні: засвоюють спочатку одиничні факти,
потім роблять висновки і узагальнення навчального характеру.

2 варіант: учитель
ставить перед учнями проблемні завдання, які вимагають самостійних суджень від частинних
положень до більш загальних, до висновків і узагальнень. Учні: самостійно розмірковують
над фактами, роблять висновки й узагальнення.

При дедуктивному методі: учитель
спочатку повідомляє зага­льне положення, формулу, закон, а потім поступово виводить
частинні випадки, більш конкретні завдання. Учні сприймають загальні поло­ження,
формули, закони, а потім засвоюють конкретні результати.

Репродуктивні методи передбачають використання словесних,
наочних і практичних методів. При репродуктивній розповіді учитель в готовому вигляді
формулює факти, доведення, означення, акцентуючи увагу на головному, що необхідно
засвоїти. Аналогічно будується лекція і бесіда.

2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної
діяльності – пізнавальні ігри, навчальні дискусії, методи заохочення
й осудження в учінні, висунення навчальних вимог.

3. Методи контролю й самоконтролю: усний і
писемний контроль, лабораторний, машинний контроль, методи самоконтролю.

Методи
контролю — це способи, з допомогою яких визначається результативність
навчально-пізнавальної та інших видів діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя
Найдоступнішим методом контролю є планомірне цілеспрямоване й систематичне спостереження
вчителя за діяльністю учнів.