Місце фінансового права в національній системі права

Місце фінансового права в
національній системі права

Рух коштів регулюється комплексом правових галузей, що
входять до системи права. Природно, що кожна галузь визначає свій аспект регулювання,
відмежовуючи групу однорідних відносин, до яких застосо­вується специфічний галузевий
метод регулювання. Фінансове право, беручи участь у цьому регулюванні, згідно зі
своїм предметом і методом не виключає встановлення стійких зв’язків з іншими галузями
права, які у тому чи іншому ступені стосуються об’єкта фінансово-правового ре­гулювання.
Явище, що потребує всебічного правового регулювання, передбачає сполучення двох
суперечливих процесів. З одного боку, необ­хідно розкласти це явище на складові,
які і повинні знаходитись у сфе­рі уваги окремих галузей права, що регулюють конкретну
сторону про­блеми своїми специфічними методами. З другого боку, важливо об’єднати
окремі режими правового регулювання в єдиний процес, визначити і погодити межі зіткнення
окремих галузей. Наприклад, факт одержання заробітної плати фізичною особою передбачає
виникнення чи реалізацію трудових правовідносин, податкових (пов’язаних зі сплатою
прибутко­вого податку), цивільних (наприклад, при погашенні кредитів чи відсот­ків
на них безпосередньо із зарплати) тощо. Саме тому дуже важливо визначити місце фінансового
права в системі права.

Регулювання відносин, пов’язаних з рухом публічних грошових
фондів, передбачає певний фінансово-правовий аспект цього процесу. Він визначається
низкою обставин:

– фінансово-правові
відносини спрямовані на мобілізацію публіч­них грошових фондів;

– зібрані
кошти спрямовуються на забезпечення функцій і завдань держави, органів місцевого
самоврядування;

– йдеться
про визначеність умов виникнення, зміни та припинення грошових відносин;

– обумовлюється
функціями державних органів у сфері фінансової діяльності.

Особливості, своєрідність та зміст фінансового права найповніше
розкриваються при зіставленні і відмежуванні його від інших галузей права. Фінансові
правовідносини, що передбачають як обов’язкового суб’єкта державу, пов’язані з
багатьма сторонами її функціонування. Конституційне право, що має базове значення
для всіх правових галу­зей та інститутів, відіграє таку саму роль і щодо фінансового
права. Так, Конституція України встановлює пріоритет міжнародних догово­рів над
нормами національного законодавства. Принципове значення для формування і функціонування
всієї системи фінансового законо­давства має також норма Конституції, відповідно
до якої закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції. Крім того,
деякі норми конституційного права одночасно містять основні засади фінан­сового
права. Так, ст. 67 Конституції України містить положення, від­повідно до якого громадянин
зобов’язаний сплачувати законно вста­новлені податки і збори. Ця ж стаття виконує
охоронні функції і за­хищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення,
що за­бороняє необгрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом на­дання податковим
нормам зворотної сили.

Взаємодія фінансового права й адміністративного права виявляєть­ся
у встановленні відповідальності за порушення фінансового законо­давства. Охоронна
функція фінансового права зумовлена тим, що ад­міністративна відповідальність забезпечує
виконання платниками податків їх обов’язків. Наприклад, відповідальність за порушення
податкового законодавства містить разом з фінансовими й систему адміністративних
санкцій. При цьому застосування адміністративних санкцій за фінансові правопорушення
також неможливе без викорис­тання категорій фінансового права.

Особливий інтерес становлять співвідношення фінансового
і цивіль­ного права. Хоча фінансове право є публічною галуззю, між ним і ци­вільним
правом існує найтісніший зв’язок. Фінансове і цивільне право пов’язані настільки
тісно, що дають підстави одним дослідникам бачи­ти у фінансовому праві додаток до
цивільного права, а іншим – стверджувати, що цивільне право повинне бути підпорядковане
фінансовому праву. Однак подібне тлумачення взаємозв’язку фінансового і цивільно­го
права здатне лише відвести від сутності справи. Фінансове право охоплює регулювання
господарських процесів, як і цивільне, але в зовсім інших аспектах, іншими методами.
Такі категорії цивільного права, як дохід, майно, споживання (витрата), видатки
та ін., використовуються у фінансовому праві, де вони формуються та інституціоналізуються.

До майнових відносин, які засновані на адміністративному
чи ін­шому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, у тому числі до фінансових
і адміністративних відносин, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше
не передбачено законодавством. Таким чином, за загальним правилом норми цивільного
права не застосову­ються до бюджетних, податкових відносин. Таке розмежування є
над­звичайно важливим, оскільки фінансові відносини також тісно пов’язані з майном.
Однак не слід забувати і про можливі винятки, коли ті чи інші положення цивільного
законодавства застосовуються у сфе­рі фінансового регулювання.

Саме цивільне право регулює відносини, реалізація яких
перед­бачає досягнення певних господарських результатів. Після одержання таких результатів
вступає в дію фінансове право, яке визначає розміри і порядок сплати відповідних
платежів, санкції за ухиляння від сплати податків, зборів тощо. Таким чином, фінансове
право нібито підклю­чається до відносин, що регулюються цивільним правом. У багатьох
випадках фінансове право прямо посилається на цивільно-правові інститути (власність,
відкриття спадщини, дарування) та поняття (до­говір купівлі-продажу, передавання
права власності).

Низка комплексних категорій характерна для фінансового
і трудо­вого права. Наприклад, особливості оподаткування пенсій чи дія спе­цифічного
механізму відрахувань до Пенсійного фонду України дуже схожі з податковими важелями,
хоча і визначаються предметом трудо­вого права.

Зв’язок фінансового і кримінального права має подвійну
природу. З одного боку, деякі норми кримінального права спрямовані на захист об’єктів,
що є об’єктами фінансово-правового регулювання, а з друго­го – кваліфікація деяких
злочинів неможлива без застосування катего­рій фінансового права та норм фінансового
законодавства.

Досить широко використовується НПА міжнародного права,
що регулюють фінансову діяльність. Так, договори (конвенції, угоди) про усунення
подвійного оподаткування пов’язують Україну з багатьма державами (Великою Британією,
Польщею та ін.). Особли­вістю подібних зв’язків фінансового і міжнародного права
є вища юридична чинність міжнародних договорів порівняно із вітчизняними законами.