Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання ПП
Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання
ПП
Податкова застава і податковий Арешт
З метою забезпечення
виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника
податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право
податкової застави виникає у разі:
1. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового
зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації,
– з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
2. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового
зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового
боргу.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника
податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному
управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає
сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї
статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється
податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право
податкової застави поширюється на таке майно..
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт
опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку,
передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту
87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням
відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові
доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим
випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного
покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань
за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право
податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника
податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється
актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати
як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі
рішення керівника контролюючого органу, яке пред’являється платнику податків, що
має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави,
складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову
і митну політику.
Відмова
платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової
застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється
у присутності не менш як двох понятих.
У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого
для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не
подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови
платника податків від опису майна у податкову заставу.Контролюючий
орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника
податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов’язання такого
платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків
та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта
опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про
відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового
боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за
днем складення цих актів, зобов’язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам,
а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення
видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.
5. У разі якщо на момент складення акта опису майно
відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової
застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності
у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов’язаний не пізніше робочого дня,
наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий
орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох
робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення
такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та
балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або
відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення
майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається
платнику податків з повідомленням про вручення.До прийняття відповідного
рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.
У разі порушення платником податків вимог цього пункту
він несе відповідальність згідно із законом.
6. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова
вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову
заставу у повному обсязі.
7. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за
згодою контролюючого органу.
8. Контролюючий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати
податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
КЕРІВНИК КО за місцем реєстрації пп що має податковий борг призначає податкового керуючого.
Податковий керуючий
описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює
перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить
опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках,
передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим
майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли
наявність такої згоди має бути обов’язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає
пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу
в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється
право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника
податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно. У разі якщо платник податків,
що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених
цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником
податків виконанню таких повноважень
Платник
податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі,
якщо інше не передбачено законом.Платник податків може відчужувати
майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу,
а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення
не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова
продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно
без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні,
та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в
рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.
У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває
у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов’язаний
замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості
заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового
погашення податкового боргу
Майно платника податків звільняється з податкової
застави з дня:
1. отримання контролюючим органом підтвердження повного
погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
2. визнання податкового боргу безнадійним;
3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про
припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань
банкрутства;
4. отримання платником податків рішення відповідного
органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання
або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного
або судового оскарження.
Арешт
майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:
1. платник податків порушує правила відчуження майна, що
перебуває у податковій заставі;
2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за
кордон;
3. платник податків відмовляється від проведення
документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від
допуску посадових осіб контролюючого органу;
4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської
діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових
операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків,
визначених законодавством;
5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому
органі, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до цього Кодексу, або коли
платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє
дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
6. платник податків відмовляється від проведення перевірки
стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
7. платник податків не допускає податкового керуючого до
складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Арешт майна полягає
у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту,
Арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків
на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик,
пов’язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається
на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків
щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов’язковому попередньому
отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником
податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий
керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення
платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу
або до зменшення ймовірності його погашення.