Посвідчення правочинів

Посвідчення правочинів

Нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне
посвідчення яких передбачено законом, зокрема:

— договори про відчуження (купівля-продаж,
міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий
договір) нерухомого майна;

— іпотечні договори;

— договори про спільну часткову власність на
земельну ділянку; про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права
власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін
земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості)
власникам земельних часток (паїв);

— договори купівлі-продажу (приватизації)
державного майна;

— договори про поділ майна, що є об’єктом
права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про
припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання
одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про
розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на
аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно;

— договори найму будівлі або іншої капітальної
споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше;

— договори найму транспортних засобів за
участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б
однією стороною є фізична особа;

— договори про створення акціонерних
товариств, якщо товариства створюються фізичними особами;

— договори управління нерухомим майном;

— договори про зміну черговості одержання
права на спадкування;

— довіреності на укладання правочинів,
нотаріальне посвідчення яких передбачене законом; довіреності, що видаються в
порядку передоручення.

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують
інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких
законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про
визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо).

Нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри
кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність
у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів
кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом
однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових
наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін
правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою
виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин
посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови
правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на
правочині.

Документи, у яких викладено зміст правочинів,
що нотаріально посвідчуються, подаються нотаріусом не менше ніж у двох
примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори
чи приватного нотаріуса. Усі примірники підписуються учасниками правочину.
Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину. На бажання
учасників правочину кожному з них видається по одному примірнику, про що
зазначається у тексті правочину.

При посвідченні правочинів нотаріус з’ясовує
обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів,
виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її
здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх
здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні
обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання.

Для перевірки цих обставин нотаріус вимагає відповідні
документи (паспорт громадянина, свідоцтва, видані органами РАЦС, трудовий
договір, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця тощо). У
разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на
психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та
(або) керувати ними.

Якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось
з учасників правочину страждає на хронічний стійкий психічний розлад, що
істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати
ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсичними
речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено
дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і звертається до органу
опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для
встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою особою. У разі
відсутності встановлення опіки та піклування над особою нотаріус повідомляє про
своє припущення одну з осіб чи один з органів, зазначених у статті 237
Цивільного процесуального кодексу України, які можуть звернутись до суду із
заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною.

Нотаріус пропонує такій особі (органу)
повідомити його про прийняте рішення. Залежно від прийнятого рішення нотаріус
або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до вирішення
справи судом.

У разі укладення правочинів, які підлягають
нотаріаль­ному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів
щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, а також іншого цінного майна
за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус пе­ревіряє
наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Правочини за малолітніх, які не досягли 14
років, а та­кож від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку
недієздатними, вчиняють законні представники: батьки (усиновлювачі) або
опікуни.

Батьки малолітньої дитини не мають права без
дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових
прав: укладати договори, які підлягають но­таріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового
будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
відмовлятися від її майнових прав.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо
транспо­ртних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини по­винна бути
письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків. У разі якщо другий з
батьків заперечує проти ук­ладення правочину щодо майна малолітньої дитини,
спір може бути вирішений органом опіки та піклування або су­дом.

Нотаріус не посвідчує правочин, що укладається
від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з
них.

Неповнолітня особа вчиняє правочини, за
винятком правочинів, передбачених статтею 31 та частиною першою статті 32
Цивільного кодексу України, за згодою батьків (усиновлювачів) або
піклувальників. Згода на вчинення неповнолітнього особою правочину має бути одержана
під батьків (усиновлювачів) або піклувальника і органу опіки та піклування.

На вчинення неповнолітнього особою, а також
особою, цивільна дієздатність якої обмежена, правочину щодо транс­портних
засобів або нерухомого майна повинна бути письмо­ва нотаріально посвідчена
згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та
піклування.

Опікун не має права укладати, а піклувальник
давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дру­жиною (своїм
чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передавання майна підопічному у
власність за догово­ром дарування або в безоплатне користування па підставі
договору позички.

Договір сторін про зміну або розірвання
нотаріально посвідченого договору оформляється шляхом складання окре­мого
договору, який додається до примірника основного дого­вору, що міститься в
справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса (державного
нотаріального архіву). До­говір про зміну або розірвання договору підписується
сторона­ми і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору
робиться відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за
реєстром та дата посвідчення дого­вору про зміну або розірвання. Відмітка
підписується но­таріусом і скріплюється його печаткою. Про зміну або розірвання
договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де
зареєстровано основний договір.

Якщо нотаріус, який посвідчив договір,
позбавлений мож­ливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у
разі смерті, заміщення приватного нотаріуса у разі немож­ливості виконання ним
своїх обов’язків, призупинення здійснення приватним нотаріусом своєї
діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву тощо), до­говір
про зміну або розірвання основного договору може бу­ти посвідчений іншим
нотаріусом. При цьому таким но­таріусом складається додатковий примірник
договору, який направляється ним за місцем зберігання договору, тцо змінюється
або розривається, для долучення до нього. Одно­часно сторонам договору нотаріус
роз’ясняє можливість по­вернення правовстановлювальних документів за місцем
зберігання примірника договору, що розірваний.