Єдиний Європейський акт, його зміст і значення

Єдиний
Європейський акт, його зміст і значення

Корінний перелом у європейській міждержавній інтеграції стався з приходом до
керма Комісії французького політика, Ж. Делора. Так, вже 15 червня 1985 р., Комісія
опублікувала «Білу книгу», в якій був викладений конкретний план дій з метою створення
єдиного внутрішнього ринку. У цьому документі містився перелік дій, які було необхідно
вчинити задля побудови єдиного внутрішнього ринку. Так, відповідно до п. 1. цього
документу, для створення внутрішнього ринку необхідна згода держав-членів Європейських
Співтовариств на «усунення бар’єрів всіх видів, гармонізацію правил, апроксимацію
законодавства та податкових структур, посилення монетарної кооперації». Згідно п.
10, всі заходи, які требу було вжити для побудови внутрішнього ринку ділилися на
три групи: фізичні бар’єри (митні пости на кордонах), технічні бар’єри (споживчі
та екологічні стандарти), фіскальні бар’єри (відмінності у податковому законодавстві).
Комісія зобов’язалась отримати від Європейськоїради публічну обіцянку щодо досягнення
повністю уніфікованого внутрішнього ринку вже до 1992 р. З метою реалізації цього
завдання, Європейська рада повинна була затвердити реалістичну програму дій, разом
з зобов’язуючим розкладом поступової імплементації відповідних рішень.

Заслуга Комісії, яку очолив Ж. Делор полягала у тому, що їй вдалось переломити
скептичне відношення до інтеграції, яке запанувало в західноєвропейської суспільній
думці у кінці 70-х – початку 80-х рр. Так, на зміну песимістичним настроям прийшов
справжній ренесанс інтеграційної ідеології й в політичній сфері.

Наступною важливою подією стало підготовка та підписання Єдиного Європейського
Акту (ЄЄА), яке відбулось 17 лютого 1986 р. Він вступив у дію 1 липня 1987 р. Назва
цього акту не є випадковою, адже він містив у собі положення, які вносили зміни
у три установчі договори та у міжурядову співпрацю у сфері зовнішньої політики.
В основу ЄЄА була покладена Біла Книга. Так, відповідно до ст. 13 ЄЄА (імплементована
у ДЄЕС як ст. 8а) – «Співтовариство повинно здійснити необхідні заходи з метою створення
внутрішнього ринку за період до 31 грудня 1992 р. Внутрішній ринок повинен становити
простір без внутрішніх кордонів, у якому буде забезпечено вільний рух товарів, людей,
послуг, капіталів у відповідності до Договору».

Слід звернути увагу ще на такі новелли ЄЄА:

1) розширення предметної компетенції
ЄЕС. До ведення інституційної структури Європейських Співтовариств були віднесені
та сфери спільної політики: регіональна, науково-технічна, екологічна;

2) Рада міністрів отримала можливість
приймати законодавчі рішення необхідні для будівництва внутрішнього ринку шляхом
кваліфікованої більшості голосів;

3) були збільшені законодавчі повноваження
Європейського парламенту. Була запроваджена процедура співробітництва (cooperationprocedure),
яка передбачала що вето Парламенту, Рада міністрів могла подолати тільки шляхом
єдино голосного прийняття рішення;

4) створювався суд Першої інстанції;

5) відповідно до ст. 2., Європейська
рада була формально включена до інституційної структури ЄС;

6) нова ст. 102 (а) ДЄЕС передбачала
створення економічного та валютного союзів;

7) вперше європейська політична співпраця
була формалізована (ст. 30 ЄЄА). З метою забезпечити швидке прийняття та імплементацію
спільних позицій, держави-члени повинні були утримуватись від вжиття заходів, які
могли відстрочити досягнення консенсусу і реалізації сумісних дій. Також передбачалася
тісна співпраця між інститутами ЄС та ЄПС, тобто робилися спроби коммуніторизувати
Європейське політичне співробітництво.

Підсумовуючи, варто навести думку В.
Шемятенкова, який вважає що висунуті у ЄЄА та Білої книзі цілі та завдання, були
трансформовані у конкретні законодавчі пропозиції. Отже, реалізація проекту «Європа-1992»
мала велике психологічний та політичний вплив на всі держави світу.