Правовий режим інформаційних ресурсів
Правовий режим інформаційних ресурсів
Найбільш універсальне
визначення інформаційного ресурсу міститься в Законі України «Про національну програму інформатизації».
Згідно зі ст. 1 Закону, інформаційний
ресурс – це сукупність документів в інформаційних системах.
На жаль, у національному
законодавстві немає єдиного визначення правового режиму інформаційних ресурсів,
а більшість нормативно-правових актів регулюють правові режими інформаційних
ресурсів в окремих інформаційних системах. Проте саме єдиний правовий режим
може бути тією універсальною характеристикою, що об’єднує окремі документи в
цілісну інформаційну систему.
Така концепція набула
широкого визнання в науковій літературі, де вже достатньо давно
використовується поняття правовий режим інформаційних ресурсів, яким
характеризується сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини
щодо того чи іншого інформаційного ресурсу. “Правові норми вданому випадку
встановлюють обов’язкові вимоги, без яких інформаційний ресурс не можна
включити до системи правових відносин і отримати повноцінні гарантії в процесі
взаємодії суб’єктів з приводу конкретних об’єктів даного ресурсу”.
Правовий режим інформаційного
ресурсу складається з правових норм, що визначають ключові правила, за якими
той чи той інформаційний ресурс може бути залучений в обіг інформації в
суспільстві.
Такими нормами, є:
1) право власності на інформацію, окремі документи та масиви документів
в інформаційних системах;
Підставами виникнення права
власності на інформацію є:
– створення інформації своїми
силами і своїм коштом
– договір на створення
інформації
– договір, що містить умови
переходу права власності на інформацію до іншої особи
2) порядок документування інформації, надання документам юридичної
сили та її підтвердження;
3) категорії інформації відповідно до рівня доступу до неї;
4) мета й порядок захисту інформації.