Аліменти на повнолітніх дітей

Аліменти на повнолітніх дітей

Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина
у таких випадках:

– Якщо
дочка та/або син потребують матеріальної допомоги і якщо вони є
непрацездатними. Непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом
пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на
пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Зазначений обов’язок покладається на
батьків якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

– Якщо повнолітні дочка, син
продовжують навчання і у зв’язку з цим
потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до
досягнення двадця­ти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну
допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на
звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким
проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у
твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника
аліментів. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до
уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком
та повнолітніми дочкою, сином.

Аліменти на батьків

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є
непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були
позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати
матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав,
не виникає.

Дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у
додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або
немічністю.

Вони можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати
матір, батька та обов’язку брати участь у додатко­вих витратах, якщо буде встановлено,
що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. У
виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш
як три роки.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій
сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових
витрат суд бере до уваги
можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнен­ня
аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хво­рими,
інвалідами, а дитина має достатній дохід (за­робіток), суд може постановити
рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на
покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Аліменти подружжя

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один
одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є
непрацездатним, потребує матеріаль­ної допомоги,
за умови, що другий із подружжя може на­давати
матеріальну допомогу.

Непрацездатним
вважається той із подружжя, який
досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, її чи III
групи.

Один із подружжя є
таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи
від вико­ристання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового
мінімуму, встановленого законом.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно
поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного
злочину, якщо це встановлено
судом.

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з
протиправною поведінкою другого з подружжя, має пра­во па утримання незалежно
від права па відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утри­мання, яке
виникло у неї за час шлюбу. Після розірван­ня шлюбу особа має право на
утримання, якщо вона ста­ла непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом
одного року від дня розірвання шлюбу і потребує ма­теріальної допомоги і якщо
її колишній чоловік, колиш­ня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа
має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного
року від дня розірвання шлюбу, як­що її інвалідність була результатом
протиправної по­ведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дру­жини під
час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до
досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять
років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного
віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням до­машнього
господарства, піклуванням про членів сім’ї, хво­робою або іншими обставинами,
що мають істотне значен­ня, один із подружжя не мав можливості одержати освіту,
працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на ут­римання у зв’язку з
розірванням шлюбу і тоді, якщо є пра­цездатним, за умови, що потребує
матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати
матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випад­ку триває протягом трьох
років від дня розірвання шлюбу.

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій
формі за їхньою згодою. За рішенням
суду аліменти присуджуються од­ному
з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За
взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Подружжя має право укласти договір про надання ут­римання
одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів.
Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі не­виконання
одним із подружжя свого обов’язку за дого­вором про надання утримання аліменти
можуть стягува­тися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

СКУ визначає строки сплати аліментів. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня
подання по­зовної заяви. Якщо
позивач вживав заходів щодо одер­жання аліментів
від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок
ухилення відповідача від їх сплати, суд, за­лежно від обставин
справи, може постановити рішення
про стягнення аліментів за минулий
час, але не більш як за один
рік. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває
протягом строку інвалідності. У разі
подання відповідного доку­мента
про продовження строку інвалідності
стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без до­даткового рішення суду про це.

Для визначення видів доходів, які враховуються при
визначенні розміру аліментів, слід застосовувати Постанову Кабінету Міністрів
України від 26 лютого 1993 ро­ку № 146 «Про перелік видів доходів, які
враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей,
батьків, інших осіб».

Право па отримання аліментів одним з подружжя мо­же бути
припинено у разі поновлення його працездат­ності, а також реєстрації з ним
повторного шлюбу. Крім того, таке право припиняється, якщо буде встановлено,
що:

— одержувач аліментів перестав потребувати ма­теріальної
допомоги;

— платник аліментів неспроможний надавати ма­теріальну
допомогу.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з под­ружжя права
на утримання або обмежено його строком, якщо:

4. подружжя перебувало в шлюбних відносинах не­тривалий
час;

5. непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в
результаті вчинення ним умисного злочину;

6. непрацездатність або тяжка хвороба того з
подруж­жя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з
подружжя при реєстрації шлюбу;

7. одержувач аліментів свідомо поставив себе у
стано­вище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Сімейне законодавство окремо встановлює право вагітної
дружини на утримання, а також право на утри­мання дружини чи чоловіка у разі
проживання з ними дитини або дитини-інваліда.

Так, дружина має право на утримання від чоловіка під час
вагітності. Крім того, дружина, з якою проживає ди­тина, має право на утримання
від чоловіка — батька ди­тини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина
має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина,
має право на утримання від чо­ловіка до досягнення дитиною шести років. Право
на ут­римання вагітна дружина, а також дружина, з якою про­живає дитина, має
незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища,
за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені
дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового
рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою
проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Право дружини на утримання припиняється в разі припинення
вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання
іншій особі, у разі смерті дитини, а також, якщо за рішенням суду виключе­но
відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Чоловік, з яким проживає дитина, має право на утри­мання від
дружини — матері дитини до досягнення ди­тиною трьох років. Якщо дитина має
вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина, має
право на утримання від дружини до досягнення ди­тиною шести років. Право на
утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він
працює, та незалежно від його матеріального становища, за умо­ви, що дружина
може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання чоловік, з яким проживає
дитина, має і після розірвання шлюбу.

Право чоловіка на утримання припиняється, якщо дитина
передана на виховання іншій особі, у разі смерті дитини, якщо за рішенням суду
виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження
дитини.

Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає
з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду,
і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя
може надавати матеріальну допомогу. Право на утриман­ня триває протягом всього
часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від
матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Подружжя або розлучені особи можуть за домов­леністю
припинити право на аліменти взамін набуття права власності на житловий будинок,
квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.
Договір, за яким передається у власність неру­хоме майно, має бути нотаріально
посвідчений і підлягає державній реєстрації.

Якщо особи домовилися про припинення права на ут­римання у
зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має
бути внесена на депозитний рахунок
нотаріальної контори до посвідчен­ня договору.

Сімейне законодавство
передбачає право на отриман­ня
аліментів і для осіб, які
перебували у фактичних шлюбних відносинах. Якщо жінка та чоловік, які не пе­ребувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання. Право на утримання також мають жінка
і чоловік, які проживають в «цивільному
шлюбі» в разі проживання з нею чи з ним їхньої дитини.