Поняття і напрямки криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів

Поняття і напрямки криміналістичного
прогнозування в розслідуванні злочинів

Реалізація прогностичної функції
криміналістики неможлива без поглибленої розробки теоретико-методологічної бази,
побудови та перевірки криміналістичних прогнозів, створення необхідного робочого
інструментарію здійснення прогностико-криміналістичних досліджень. При цьому важливо
розрізняти прогностику — теорію розробки прогнозів і прогнозування — практику розробки прогнозів, намагаючись досягти випереджаючого розвитку першої
у порівнянні з останньою.

Криміналістична прогностика
— це самостійне вчення, яке являє собою систему наукових положень про загальні закономірності
побудови і перевірки прогнозів, які відображають перспективи і напрями розвитку
криміналістики та об’єктів її пізнання в майбутньому.

Термін «криміналістичне прогнозування»
доцільно розглядати у двох аспектах:

а) як спеціальну діяльність
щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання
найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення
основних тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об’єктів, їх стану в майбутньому;

б) як галузь правового (юридичного)
прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочинністю, де
спільною сферою прогностичних досліджень правознавців, процесуалістів та криміналістів
є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів
здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного
регулювання і відповідальності.

Оскільки прогнозування є невід’ємною
функцією криміналістики, то й об’єктами прогнозу виступають сама наука криміналістика
та об’єкти її пізнання:

а) злочин (функціональна сторона
злочинної діяльності) і породжувані ним наслідки;

б) діяльність щодо розкриття,
розслідування та попередження злочинів.

Спрямованість здійснення прогностичних
досліджень може мати науковий, науково-прикладний та практичний характер.

Точність і обґрунтованість
криміналістичних прогнозів зумовлена якістю вихідної інформації, яку можна упорядкувати
таким чином:

а) за джерелами — офіційна
(відомості, які містяться в різних офіційних документах, що виходять від компетентних
державних органів та посадових осіб; відомості із матеріалів кримінальних справ
та інших офіційних проваджень) та неофіційна (монографії, періодичні видання, результати
криміналістичного моніторингу тощо);

б) щодо прогнозованої системи — внутрішня (перероблена за певною схемою, тобто перекодована та згрупована за чіткими
ознаками, наприклад, у кореляційні таблиці, що відображають залежності між конкретним
способом вчинення певного виду злочину та особою злочинця) і зовнішня (первинна
інформація, що характеризує як сам об’єкт прогнозу, його властивості та ознаки з
позиції методології криміналістичного прогнозування, так і прогнозний фон, тобто
чинники-детермінанти, передпрогнозну ситуацію тощо);

в) за характером відображуваних
знань — якісна (фактографічні дані та експертні оцінки) та кількісна;

г) за функціональним призначенням — інформація для побудови прогнозів у науці; інформація для науково-прикладного
прогнозування; інформація для практичного прогнозування.

Джерела формування вихідної
для прогнозування інформації доцільно поділити в такий спосіб:

1. Наукові дані:

а) положення загальної теорії
та окремих криміналістичних теорій (наприклад, дані щодо повторюваності способу
вчинення і приховання злочинів, механізмів слідоутворення, навичок злочинної діяльності
при збереженні стабільності детермінуючих чинників);

б) результати наукометричних
досліджень у криміналістиці (наприклад, висновки щодо напрямів, інтенсивності та
змісту дисертаційних досліджень з певних проблем криміналістики);

в) відомості, що характеризують
сучасний рівень розвитку природничих та технічних наук, дані яких використовуються
в криміналістиці, а також тенденції і перспективи розвитку науково-технічного прогресу
(наприклад, результати досліджень у сфері природничих, технічних та суспільних наук
постають інформаційною базою для побудови прогнозів про шляхи та напрями трансформації
та адаптації цих результатів для удосконалення науково-технічних засобів криміналістики
і методів їх практичного застосування);

г) результати соціологічних,
правових та кримінологічних прогнозів;

ґ) опитувальні дані (результати
анкетування, інтерв’ювання наукових і практичних працівників, а також висновки (думки)
експертів щодо об’єкта і ситуації прогнозу).

2. Статистичні дані:

а) статистичні дані криміналістичних
обліків (інформація про осіб, які вчинили злочини, способи вчинення злочину і відповідні
сліди, предмети злочинного посягання);

б) кількісні характеристики
злочинності, її окремих видів, динаміки.

3. Узагальнені дані практики (в тому числі зарубіжний досвід):

а) інформація про нові способи
вчинення злочинів, нові різновиди злочинних посягань, нові види предмета посягань,
трансформацію обстановки, в якій вчиняються ті чи інші злочини;

б) відомості про ефективність
тих чи інших засобів, прийомів та методів криміналістики для процесу розслідування
і попередження злочинів певного виду;

в) інформація про нові засоби
і прийоми судового дослідження, що виникли на практиці тощо.

За масштабом охоплення обставин
і фактів, що відображаються в прогностичних судженнях, та обсягом розв’язуваних
завдань в судово-слідчій практиці прогнозування диференціюється на стратегічне,
тактичне та індивiдуальне.

Стратегічне прогнозування пов’язане з прогнозуванням
перспектив розслідування і судового розгляду у справі в цілому, з моделюванням наслідків
процесуальних рішень, що приймаються, і заходів щодо нейтралізації або мінімізації
негативних результатів їх реалізації, а його висновки є невід’ємною частиною процесу
доказування у справі, забезпечуючи планування, визначаючи найприйнятніші форми взаємодії
та характеризуючи можливі варіанти розвитку слідчих і судових ситуацій та ін.

Тактичне прогнозування — це прогнозування результативності
планованих тактичних операцій, слідчих дій та прийомів з метою вирішення тактичних
завдань у конкретних ситуаціях розслідування і судового розгляду, а також наслідків
використання одержаних результатів у доказуванні, ступеня тактичного ризику і засобів
його мiнiмізації тощо.

Індивідуальне прогнозування спрямоване на розробку прогностичної
моделі щодо:

а) можливої поведінки професіональних
і непрофесіональних учасників під час досудового слідства та судового розгляду (наприклад,
поведінка обвинуваченого на допиті, його реакції, форми протидії та ін.);

б) можливого прояву в невстановленого
і незатриманого злочинця та його спільників елементів доказової поведінки;

в) можливого місця і часу
вчинення злочину, що готується (наприклад, вивчення і аналіз просторового розташування
місць вчинення серійних зґвалтувань і вбивств із зґвалтуванням і розробка на цій
підставі моделей для прогнозування ймовірних районів можливих повторних або серійних
злочинів даної категорії дають змогу локалізувати межі пошуку можливого злочинця
в реальних умовах, оскільки вибір злочинцем місця вчинення задуманого злочину з
високим ступенем імовірності пов’язаний із місцем його проживання або з місцем вихідної
«бази», із якої він, як правило, діє);

г) варіантів підготовки можливих
місць переховування осіб, причетних до вчинення злочину тощо.

Результатом прогностичних
досліджень є прогнози, які, у свою чергу, можуть бути поділені на пошукові та нормативні,
конструктивні, деструктивні або застерігаючі, групові та індивідуальні, поточні,
коротко- та довгострокові. Базисними методами розробки цих прогнозів є опитування
експертів, моделювання та екстраполяція (поширення знань з однієї предметної галузі
на іншу, ще не досліджену).

Завершальний етап прогностичних
досліджень пов’язаний з визначенням форм та шляхів реалізації сформульованих прогнозів.
При цьому зміст рекомендацій для осіб (органу), які приймають рішення на основі
прогностичних висновків, видозмінюється залежно від характеру і специфіки об’єкта
прогнозу, цілей прогнозних розробок і спрямованості проведених досліджень. Так,
якщо результатами криміналістичного прогнозування є судження щодо ймовірності появи
в майбутньому нових способів учинення злочинів, нових об’єктів (предметів) посягання
і нових обставин, які сприятимуть вчиненню злочинів даної категорії, то й рекомендації
мають бути деструктивного характеру. У таких рекомендаціях повинні бути відображені
пропозиції, спрямовані на здійснення комплексу заходів (нормативних, організаційно-технічних,
інформаційних та ін.) щодо запобігання вчиненню злочинів новим способом, недопущення
можливості виникнення нових обставин, що сприятимуть вчиненню злочину, розробки
пропозицій, які активізують процес розкриття злочинів, котрі вчиняються новим способом
і котрі не вдалося відвернути.