Сліди людини: види, методи і прийоми виявлення, фіксації і вилучення
Сліди людини: види, методи
і прийоми виявлення, фіксації і вилучення. Шляхи використання в доказуванні по справі
Сліди людини – людина у злочинній діяльності
є головним елементом взаємодії, вступаючи в різні форми зв’язків з суб’єктами злочину
і матеріальним середовищем, використовує певні засоби для досягнення своєї мети.
Матеріальні сліди людини можна поділяти за об’єктом
і предметом відображення на:
Сліди відображення:
– зовнішності;
– шкірного
покриву;
– рук,
ніг;
– ліктів;
– зубів;
– звуку
голосу;
– навичок: письма, ходи, способів
дії;
Сліди-речовини
поділяються на дві групи:
– перша
група: речовини-частки (крові, волосся, нігтів, шкіри, кісток, сперми тощо);
– друга
група: речовини-виділення (потожирові, слини, запаху, сечі, калу, піхвової рідини,
виділень з носа, блювотні маси).
Антропоскопія – розділ трасології,
що вивчає сліди людини (рук, ніг/ взуття, нігтів, зубів, інших ділянок тіла, одягу,
сліди біологічного походження) і розробляє заходи, прийоми і методи їх збирання
та дослідження з метою вирішення завдань розкриття, розслідування і запобігання
злочинів.
Дактилоскопія – розділ трасології,
що вивчає властивості і ознаки папілярних візерунків шкірного покриву людини (переважно
пальців рук) і розробляє кошти, прийоми і методи збирання і дослідження слідів папілярних
візерунків з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів.
Рельєф шкіри долонної поверхні
руки людини включає такі елементи:
а) флексорні лінії, що утворюються
в результаті згинальних рухів кисті руки;
б) дрібні складки шкіри (зморшки);
в) пори – отвори вивідних
проток потових залоз;
г) папілярні лінії – лінійні
піднесення, розділені борозенками і утворюють різні візерунки.
Властивості папілярних узорів:
а) індивідуальність, яка обумовлює
неможливість збігу двох папілярних візерунків у всій сукупності ознак;
б) відносна стійкість, що
означає незмінність папілярних візерунків у сукупності своїх ознак протягом усього
життя людини (за винятком розмірних характеристик – ширини папілярних ліній і межпапіллярних
відстаней);
в) відновлюваність – здатність
папілярних візерунків набувати колишній вигляд після ушкоджень шкірного покриву;
г) здатність відображатися
на предметах матеріального світу.
Типи папілярних візерунків:
– петльові (зустрічаються
у 65% випадків), що характеризуються наявністю однієї дельти (місце сходження трьох
потоків папілярних ліній);
– завиткові (зустрічаються
у 30% випадків) – дві дельти і більше;
– дугові (зустрічаються в
5% випадків) – дельти відсутні.
Усередині кожного типу розрізняють
види папілярних візерунків – прості (типові) і складні. Крім того, зустрічаються
і так звані помилкові (перехідні) папілярні візерунки, які неможливо віднести до
жодного з трьох перерахованих типів.
У папілярних узорах розрізняють
деталі (особливості) будови – початку і закінчення папілярних ліній, їх злиття та
розгалуження, «вилка», «гачок», «фрагмент», «місток», «око» («острівець»), папілярна
крапка. Ці деталі використовують в якості приватних ознак, які в сукупності із загальними
ознаками слідів рук (форма, розміри сліду, тип і вид папілярного візерунка, розташування
дельт та ін.) утворюють ідентифікаційну сукупність, що дозволяє ідентифікувати конкретну
людину, яка залишила сліди.
Способи виявлення маловидимих
слідів папілярних узорів:
– візуальне спостереження
– огляд об’єкта неозброєним оком або з використанням оптичних приладів та спеціальних
умов освітлення – в косопадаючому світлі або на просвіт (на прозорому предметі,
наприклад, на склі, пляшці);
– фізичні способи – обробка
дактилоскопічними порошками, фарбування кіптявою полум’я, обробка парами йоду, авторадіографія,
використання лазера;
– Хімічні способи – обробка
хімічними реактивами (розчинами азотнокислого срібла, алоксану, нингидрина).
Способи фіксації і вилучення
слідів рук:
– опис у протоколі відповідного
слідчої дії, складання схем, креслень, замальовок, фотографування, відеозапис;
– виготовлення відбитків з
поверхневих слідів із застосуванням дактилоскопічної плівки;
– виготовлення копій з об’ємних
слідів за допомогою полімерних матеріалів, наприклад, пасти «К»;
– вилучення разом з об’єктом-носієм
або його частиною.
У процесі проведення дактилоскопічних
експертиз і досліджень можна вирішувати діагностичні та ідентифікаційні завдання.
Діагностичні завдання:
– визначення придатності слідів
папілярних узорів для ідентифікації особи;
– встановлення руки і пальців,
що залишили сліди;
– визначення ділянки долонної
поверхні, яка залишила слід;
– встановлення фізичних та
інших даних людину, яка залишила сліди (визначення статі, віку, примірного росту,
будови кисті руки, наявності на ній сторонніх предметів – кілець, пов’язок);
– визначення окремих обставин
злочину (приблизної кількості осіб, характеру і послідовності дій злочинця на місці
пригоди тощо).
Ідентифікаційні завдання:
– ототожнення конкретної людини
слідами рук;
– встановлення, чи не залишені
сліди рук, вилучені з інших місць подій, підозрюваним (обвинуваченим) у вчиненні
конкретного злочину.
У процесі розкриття і розслідування
злочинів досить часто використовують криміналістично значиму інформацію, що міститься
в слідах ніг людини, які в трасології прийнято підрозділяти на сліди босих ніг,
взутих ніг, одягнених у шкарпетки, панчохи. При цьому треба відзначити, що сліди
босих ніг у практиці розслідування злочинів зустрічаються нечасто, а способи роботи
з ними на місці події і методика дослідження аналогічні тим, які використовують
при збиранні та дослідженні слідів папілярних узорів рук людини. Найпоширенішими
слідами ніг людини є сліди взутих ніг, тобто сліди взуття. Крім того, виділяють
одиночні сліди ніг і доріжку слідів (сукупність послідовно залишених слідів).
При визначенні зразкового
росту людини по довжині сліду взуття використовують результати антропометричних
досліджень, згідно з якими розмір стопи дорівнює 15,5% росту жінок і 15,8% зросту
чоловіків. При здійсненні відповідних розрахунків з довжини сліду взуття треба попередньо
відняти 1-1,5 см, тобто величину, на яку довжина взуття перевищує довжину босої
ноги людини, що залежить від виду, моделі взуття.
Сліди біологічного походження
несуть суттєву інформацію, яка може бути використана з метою розкриття, розслідування
та попередження злочинів. До них відносяться сліди крові, сперми, слини, поту, волосся,
тканини людського організму і т.п.
Для виявлення об’єктів біологічної
природи використовуються оптичні прилади (лупи), освітлювальні прилади, переносні
джерела ультрафіолетового випромінювання (висвітлювати якими сліди можна не більше
п’яти секунд, оскільки ультрафіолетові промені руйнують ДНК крові, сперми), а також
хімічні реактиви (гемофан, реактив Воскобойникова, люмінол, реагент «Фосфотест»).
Сліди біологічного походження
фіксуються за допомогою їх опису в протоколі слідчої дії (наприклад, огляду місця
події), а також фотографуються, замальовують і т.п.
При вилученні розглянутих
слідів необхідно дотримуватись відповідних правил. Так, одяг та інші предмети зі
слідами біологічного походження вилучають цілком. З громіздких предметів роблять
зіскрібки (після попереднього висушування рідких речовин). З води, снігу сліди крові,
сперми, сечі вилучають на марлю і висушують. Необхідно пам’ятати, що змиви таких
слідів на марлю або інший матеріал з твердих об’єктів категорично забороняється.
Волосся вилучають пінцетом.
У процесі експертного дослідження
слідів біологічної природи вирішують ідентифікаційні та діагностичні задачі.
Діагностичні завдання:
– чи є на представлених об’єктах
сліди крові, сперми та інших виділень людини;
– чи є подані об’єкти волоссям
людини;
– яка групова приналежність
крові, сперми, волосся та ін.
Ідентифікаційні завдання:
– чи належать кров, сперма,
волосся конкретній людині;
– чи наступила вагітність
від підозрюваного у згвалтуванні та ін.
При розслідуванні злочинів
широко використовується інформація, носіями якої є сліди зубів, нігтів, інших частин
тіла людини, його одягу, оскільки в ході їх дослідження також можуть бути вирішені
діагностичні та ідентифікаційні завдання, які б встановленню істини у кримінальній
справі.