Сліди рук. Типи папілярних візерунків і їх окремі ознаки
Сліди рук. Типи папілярних
візерунків і їх окремі ознаки
Сліди рук, що виявлені на
місці події, є незаперечним доказом того, що певна особа знаходилася на цьому місці.
У криміналістиці важливе значення
приділяється слідам рук, оскільки:
1) контактування руки з яким-небудь
об’єктом відбувається переважно долонною поверхнею кисті;
2) на пальцях і долонях рук є
потожирові виділення, які залишають сліди нашарування;
3) шкіра руки має специфічні
властивості.
Шкіра на долонній поверхні
рук людини складається з двох основних шарів: верхнього — епідермісу та нижнього,
що розташований під епідермісом, — дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, розміщених
рядами, кожен з яких має незмінну структуру протягом усього життя людини. Епідерміс
копіює рельєф сосочків і утворює папілярні лінії — лінійні пагорби, розділені борозенками
Основними властивостями папілярних
ліній є їхня індивідуальність, стійкість та відновлюваність.
Індивідуальність папілярних
візерунків полягає в тому, що у кожної людини свої рисунки папілярних ліній, а будова
їх ліній має таку сукупність ознак, яка дає змогу відрізнити один візерунок від
іншого.
Стійкість папілярних візерунків
виявляється в тому, що протягом усього життя людини їх будова не змінюється. На
нігтьових фалангах вони виникають на третьому-четвертому місяці розвитку плода людини,
а остаточне їх формування відбувається на шостому місяці. Розвиток організму людини
пов’язаний зі збільшенням ширини, висоти та довжини папілярних ліній, але малюнок,
його окремі деталі, кількість папілярних ліній залишаються незмінними.
Про відновлюваність папілярних
ліній свідчать такі дані. Ушкоджений епідерміс через певний час відновлюється у
початковому вигляді, а ушкодження дерми призводить до порушення папілярних ліній
та утворення шрамів або рубців.
На різних ділянках долонної
поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки. Більшість візерунків
на нігтьових фалангах пальців складається з таких потоків папілярних ліній:
1) внутрішнього рисунка у
вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур;
2)
верхнього потока зовнішнього рисунка;
3)
нижнього потока зовнішнього рисунка;
4)
дельти — місця зближення чи з’єднання всіх трьох груп папілярних ліній;
5)
основи, яка підкреслює рисунок.
Папілярний візерунок — узор на нігтьових фалангах
пальців рук, утворений папілярними лініями. Папілярні візерунки поділяються на три
основні типи: дугові, петльові та завиткові. Якщо візерунки за своєю будовою не
належать до жодного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки.
Дугові папілярні візерунки є найпростішими за своєю
будовою і складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок
біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утворюючи в середній
частині візерунка дугоподібні фігури.
Петльові папілярні візерунки мають не менше трьох потоків
ліній і одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнку є хоча б одна папілярна лінія,
що утворює вільну петлю.
Завиткові папілярні візерунки — найскладніші за будовою,
їх внутрішній малюнок має хоча б одне коло, повний оберт спіралі або дві-три системи
петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне півколо, опуклість якого
звернена до основи візерунка. Завиткові візерунки мають дві дельти (іноді три-чотири).