Тактичні прийоми допиту і фактори їх вибору та застосування

Тактичні прийоми допиту
і фактори їх вибору та застосування

Тактика допиту складається
з найбільш ефективних прийомів, що сприяють одержанню повних та об’єктивних показань.
Під час допиту застосовують різноманітні тактичні прийоми: постановку тих чи інших
запитань, пред’явлення речових і письмових доказів, оголошення по­казань інших осіб,
допит на місці події, роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання
у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

У теорії криміналістики існує
певна класифікація запитань, які можуть бути поставлені допитуваному. За
своєю спрямованістю запи­тання поділяються на основні (спрямовані на
з’ясування головних відо­мостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з’ясування
фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового
призначення запитання можуть бути: уточнюючими — спрямовані на найповніше
і найточніше з’ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: «Ви показали,
що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій
відстані від трупа зна­ходився пістолет »); нагадуючими — переслідують мету
оживити пам’ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: «Що Ви
роби­ли після дня народження В якому місці Ви гуляли » тощо); контроль­ними — спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитува­ним, з’ ясування джерел
одержання фактів (наприклад: «На підставі чого Ви стверджуєте, що злочин було вчинено
о 16-й годині »).

Під час допиту як тактичний
прийом застосовується пред’явлення доказів. Криміналістична тактика передбачає певні
способи пред’явлення доказової інформації. Найдоцільнішою є класифікація способів
пред’явлення доказів за декількома підставами.

1. За характером використання
доказів у розслідуванні:

а) пред’явлення доказів на
одному допиті;

б) пред’явлення доказів під
час декількох допитів однієї особи.

2. За характером взаємозв’язку
доказів у кримінальній справі:

а) роздільне пред’явлення
одиничних доказів;

б) пред’явлення комплексу
взаємопов’язаних доказів;

в) пред’явлення всієї системи
доказів.

3. За характером демонстрації
доказів на допиті:

а) згадування про наявні докази
на допиті;

б) перерахування доказів,
що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;

в) показ доказів допитуваному
неповністю, мимохідь;

г) надання допитуваному можливості
розглядати, вивчати докази;

ґ) підкреслена демонстрація
ознак об’єкта, що пред’являється.

4. За характером послідовності
пред’явлення доказів:

а) пред’явлення доказів у
послідовності «зростання сили»;

б) пред’явлення доказів у
послідовності «зменшення сили».

5. За характером додаткових умов,
що посилюють вплив на допи­туваного доказів, які пред’ являються:

а) несподіване пред’явлення
доказів;

б) пред’явлення доказів після
попереднього з’ясування обставин, пов’ язаних з ними;

в) пред’явлення доказів і
роз’яснення їх значення у кримінальній справі;

г) використання науково-технічних
засобів для роз’яснення допи­туваному особливостей доказів, що пред’являються;

ґ) супроводження пред’явлення
доказів описом передбачуваного перебігу розслідуваної події та її обставин (пропонована
система пред’явлення доказів досліджена В. С. Комарковим).

Використання тактичних прийомів
у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації.
Тактичні прийоми можуть бути впорядковані відповідно до ситуації допиту. До­слідження типових ситуацій допиту дозволяє встановити такі їх види:

1) повідомлення правдивих показань;

2) добросовісна помилка допитуваного;

3) суперечності у показаннях
допитуваного;

4) відмова від давання показань;

5) повідомлення неправдивих показань.

Побудова і використання систем
тактичних прийомів допиту зале­жать не тільки від ситуаційної зумовленості, а й
від мети допиту, його виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників.

Можна запропонувати системи тактичних прийомів
(тактичні комбінації), що мають на меті:

1) встановлення психологічного
контакту з допитуваним;

2) спонукання його до давання
показань;

3) уточнення свідчень і усунення
в них суперечностей;

4) актуалізацію забутого в пам’яті
допитуваного;

5) викриття неправди;

6) усунення перекручень при добросовісній
помилці допитуваного.

Запропоновані системи тактичних
прийомів допиту можуть місти­ти у своєму складі підсистеми прийомів, що зумовлено
можливістю конкретизації мети тієї чи іншої системи і відмінністю в процесуаль­ному
становищі допитуваного.