Тактичні особливості допиту потерпілих

Тактичні особливості допиту
потерпілих

Процесуальний порядок допиту
свідка та потерпілого визначається ст. ст. 166-171 КПК України. Необхідно враховувати,
що свідок або потерпілий, на відміну від обвинуваченого і підозрюваного, зобов’язаний
не тільки з’явитися за ви­кликом слідчого, а й дати правдиві свідчення. Перед початком
допиту слідчий повинен роз’яснити свідку зміст статті 63 Конституції України, яка
передбачає, що особа не несе кримінальної відповідальності за відмову давати показання
або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визна­чається
законом. У протокол вноситься відмітка про роз’яснення вимог ст. 63 Конституції
України, засвідчена підписом допитуваного свідка. Якщо зазначена вимога не була виконана, показання
свідка вважаються такими, що одержані з порушенням вимог закону.

Допит потерпілого проводиться за правилами допиту
свідка. Необхідно враховувати, що давати показання – це право, а не обов’язок потерпілого.
Тому потерпілий, який погодився давати показання, попереджується тільки про кримінальну
відповідальність за завідомо неправдиві показання за ст. 384 КК України.

Під час проведення допиту
потерпілого слідчий може застосувати такі ж тактичні прийоми, як і під час допиту
свідка. Тактичні особливості допиту по­терпілого обумовлюються його процесуальним
становищем та психічним ста­ном у момент сприйняття подій, що мали місце. Так як
потерпілий володіє більшою інформацією про обставини справи, ніж інші учасники (за
виключен­ням обвинуваченого), розслідування справи дуже часто розпочинається саме
з допиту потерпілого. Потерпілий може висувати свої припущення та версії і аргументувати
їх. Оцінюючи показання потерпілого та обираючи тактичні прийоми його допиту, необхідно
враховувати його психічний стан у момент сприйняття події. Переляк, хвилювання,
страх та фізичні страждання можуть сприяти пере­крученому сприйняттю обставин події
та перешкоджати правильному викла­денню фактів на допиті. В таких випадках рекомендується
відкласти допит по­терпілого з метою його заспокоєння та зняття емоційної напруги.

У справах про статеві злочини
потерпілі іноді ухиляються від давання по­казань, або дають їх у неповному обсязі
внаслідок небажання компрометува­ти себе або з почуття сором’язливості. В цих випадках
буде доцільним роз’яс­нити потерпілому, що справа буде розглядатися у закритому
судовому засі­данні, або запропонувати власноручно записати показання у протоколі.