Тактика пред’явлення для упізнання за фото-, відео-, кіно матеріалами

Тактика пред’явлення для упізнання
за фото-, відео-, кіно матеріалами, за голосом та функціональними ознаками

Пред’явлення для впізнання об’єктів
за фотографіями (відео- чи кінозображення)

Спочатку з’ясуємо, в яких випадках
доцільним є таке пред’явлення для впізнання:

– тоді, коли об’єкта в натурі вже
не існує;

– коли зовнішній вигляд об’єкта змінився,
а його реконструкція – або неможлива, або недоцільна;

– об’єкт і впізнавач перебувають один
від одного на значній віддалі, а транспортування їх до одного місця недоцільне або
неможливе (особа переховується або відмовляється від участі у впізнанні);

– з тактичних міркувань особа поки
що не повинна знати про потребу в її впізнаванні;

– є достатні підстави припускати,
що впізнавана особа спробує зірвати проведення пред’явлення для впізнання чи іншим
способом негативно вплине на впізнавача тощо.

Тактичні вимоги:

– фотографії, відео- чи кінофільми
підбираються так, щоб зображені на них об’єкти були чіткими, без ретуші, а за часом
виготовлення збігались би з періодом, коли впізнавач спостерігав (бачив) чи знав
впізнавані об’єкти, особливо людей;

– фотографії із зображенням впізнаваних
об’єктів не повинні вирізнятися з-поміж інших ні за розмірами, ні за якістю виготовлення
(чорио-біле зображення об’єкта не може пред’являтися серед кольорових);

– підбираються такі фотознімки (коли
впізнають людей), на яких особи сфотографовано в положеннях, характерних для впі-знавальної
фотографії (у фас, профіль і 3/4 повороту голови).

Фотознімки, відео- чи кінофільми можуть
бути вилучені під час виїмки чи обшуку в помешканні впізнаваного, з місця його роботи,
витребувані з офіційних установ, від родичів, знайомих, друзів тощо;

– коли об’єкт є в натурі, але вирішують
пред’явити його за фотознімком, то цей об’єкт фотографують за правилами судової
фотографії;

– фотознімки у кількості не менше
трьох наклеюють на аркуш паперу. Кожен знімок нумерується, засвідчується печаткою
слідчого (тобто виготовляється спеціальний бланк – фототаблиця);

– на фототаблиці робиться позначка,
що вона є додатком до протоколу пред’явлення для впізнання, вказується дата складення
цього протоколу. Біля самих фотознімків не повинно бути жодних позначок, написів
тощо;

– перед початком пред’явлення для
впізнання слідчий повідомляє понятим (і тільки їм), під яким номером значиться впізнаваний
об’єкт, про що згодом робиться позначка у протоколі слідчої дії;

– впізнавач у присутності понятих
вказує, на якому фотознімку зображено впізнаний ним об’єкт (людину, предмет тощо).

Подальший порядок пред’явлення для
впізнання аналогічний впізнанню предметів, документів.

Пред’явлення для впізнання людини
може проводитись і за функціональними ознаками (властивостями) особи – ознаками
голосу, мови, ходи та жестикуляції.

Специфіка пред’явлення для впізнання
людини за голосом і мовою полягає ось у чому:

– слідча дія організовується та проводиться
так, щоби впізнавач не міг бачити особу, яку впізнає, а міг тільки чути її голос
(інакше матиме місце пред’явлення для впізнання за зовнішністю). Він не повинен
знати, в який саме момент слухатиме впізнавану особу;

– прослуховується вільна мова впізнаваної
особи в умовах або наближених до реальних, або навіть на тому ж місці, на якому
впізнавач чув голос (розмову) впізнаваного у зв’язку з кримінальними подіями;

– у ході слідчих дій її учасники поділяються
на дві групи.

У першій – впізнаваний, статисти,
поняті та помічник слідчого.

У другій – впізнавач, поняті та слідчий
(можлива участь й інших осіб, які можуть залучатися до слідчої дії: спеціалістів,
захисників, представників впізнаваного чи впізнавача тощо).

Обидві групи перебувають у різних
приміщеннях:

– впізнавач вислуховує голоси осіб,
що впізнаються (впізнаваного і статистів) та повідомляє слідчому, який голос він
впізнав, тобто голос якої за чергою людини;

– після цього всі учасники збираються
разом і з’ясовують, голос чиєї людини впізнав упізнавач. (Перебуваючи разом із впізнаваним
і статистами, слідчий по черзі розмовляє з ними на сторонню тему, пропонуючи в разі
потреби змінити силу звучання голосу).

Пред’явлення людини для впізнання
її за ходою та жестикуляцією здійснюється з дотриманням таких вимог:

– провадження слідчої дії відбувається
здебільшого на тому місці, де впізнавач уперше бачив особу, яку впізнає;

– впізнаваний не повинен знати, в
який момент за його діями слідкуватиме той, хто його впізнає (проглядається хода
також і статистів, черговість довільна);

– впізнавачеві повинно бути надано
достатньо часу для спостереження ходи та жестикуляції пред’явлених осіб.

Тактика завершального етапу пред’явлення
для впізнання

Завершальний етап пред’явлення для
впізнання – це фіксація ходу і результатів цієї слідчої дії.

Основним способом (формою) процесуальної
фіксації пред’явлення для впізнання є протоколювання.

Протокол складається з дотриманням
вимог, передбачених статтями 231 КПК. Протокол повинен мати вступну, описову та
підсумкову частини.

У вступній частині протоколу зазначаються:

·місце,
час проведення та назву процесуальної дії;

·особу,
яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

·всіх
осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові,
дати народження, місця проживання);

·інформацію
про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені
про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації
та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови
та порядок їх використання;

В описовій частині зазначається інформація,
яка може бути різною, залежно від об’єкта пред’явлення для впізнання.

Коли пред’явлено для впізнання людей
у цій частині протоколу зазначаються:

– прізвища та роки народження, адреси
осіб, які пред’являються для впізнання. Інколи інформація про статистів може міститися
лише в додатку до протоколу;

– ознаки, що вказують на схожість
пред’явлених для впізнання об’єктів;

– порядок розташування впізнаваних
об’єктів (якщо предмети чи фото, то їхні порядкові номери, якщо люди – зазначається,
яке місце зайняла основна впізнавана особа);

– факт того, що прізвища та імена
пред’явлених осіб впізна-вачеві названо не було і що перед початком слідчої дії
людині, яку впізнають, було запропоновано зайняти будь-яке місце серед статистів
за власним вибором.

Коли пред’явлено для впізнання людей
за динамічними властивостями, то крім названого, фіксується ще:

– порядок організації та проведення,
особливо де і в яких місцях, з ким’перебували впізнавач і впізнаваний.

Пред’явлення для впізнання трупа:

– стать особи трупа;

– зовнішній вигляд (факт реставрації
А);

– місце проведення пред’явлення для
впізнання;

– найменування пред’явлення для впізнання
предметів, що були при трупі, за умови, що вони не пред’являлися для впізнання окремо
за правилами впізнання предметів.

Під час пред’явлення для впізнання предметів:

– кількість пред’явлених предметів;

– їх найменування, форма, колір, інші
ознаки;

– розташування об’єктів, відстань
між ними і впізнавачем, номери бірок тощо.

Незалежно від виду об’єкта, пред’явленого
для впізнання, в описовій частині обов’язково описується процес впізнавання, з констатацією,
яку саме людину чи який об’єкт було впізнано. Описуються прикмети і ознаки, за якими,
зі слів впізнавача, ним було впізнано пред’явлені об’єкти, або ж фіксується інша
інформація, повідомлена ним (зокрема в разі невпізнання).

У підсумковій частині протоколу міститься
інформація про:

– наявні додатки до протоколу, як
наслідок застосування технічних засобів фіксації або складання планів, схем, креслень;

– час завершення пред’явлення для
впізнання;

– позначки про ознайомлення всіх учасників
слідчої дії зі змістом протоколу та його додатків;

– зауваження (якщо такі були), що
надійшли від учасників щодо змісту протоколу та дій слідчого.

Протокол і додатки до нього підписуються
слідчим і всіма учасниками слідчої дії.

Стаття 231. Протокол пред’явлення для
впізнання

1. Про проведення пред’явлення для
впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно
зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається,
за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

2. У разі проведення пред’явлення
для впізнання згідно з правилами, передбаченими частинами п’ятою і шостою статті
228 цього Кодексу, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов’язково
зазначається, що пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка
пред’явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються
всі обставини і умови проведення такого пред’явлення для впізнання. У такому разі
анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів
досудового розслідування.

3. Якщо проводилося фіксування ходу
слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії
осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі
якщо пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили
для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали
відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються
окремо від матеріалів досудового розслідування.