Негативні обставини: поняття, значення та методи виявлення

Негативні
обставини: поняття, значення та методи виявлення

Негативні обставини – реальні явища
у вигляді матеріальних відображень (хоча можуть проявлятись і як ідеальні відображення
у вигляді специфічних показань чи поведінки) певних супутніх злочинним діянням процесів,
які своєю наявністю чи відсутністю на місці події, за своїм розміщенням, локалізацією
або іншими суттєвими ознаками не відповідають установленим фактичним даним, суперечать
механізмові розвитку події.

Негативні обставини
можуть виникати внаслідок випадковостей, помилкових діянь злочинців чи інших учасників
події, або ж навіть навмисних дій осіб, заінтересованих у протидії розслідуванню.

Саме негативні
обставини є особливо цінними для викриття цих інсценувань злочинів, тобто штучного
створення особою, заінтересованою у відповідному (бажаному для неї) завершенні розслідування,
обстановки, що не відповідає події, яка фактично сталася на цьому місці.

Негативні обставини
за своїм характером можуть бути поділені на дві групи:

1) пов’язані з
відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути, і

2) пов’ язані з
наявністю слідів у разі, коли природний перебіг подій не передбачає їх.

Так, під час огляду
трупа людини, яка заподіяла собі смерть шляхом повішання, на думку експерта, странгуляційна
борозна мала посмертний характер. Наявність таких слідів — свідчення того, що настання
смерті не є наслідком самогубства. Подібні обставини є негативними і свідчать про
інсценування події. Наявність слідів лещат на замку, дужку якого перепиляно за заявою
потерпілого під час проникнення у приміщення, також є негативною обставиною — наявність
слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути. Порушення логіки розвитку
подій в першому і другому випадках є показником інсценування події (у першому випадку
— відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де вони не повинні
бути). На такі суперечності слід звертати увагу при зіставленні характеру події
і тих версій, які виникають у процесі огляду місця події, окремих слідів і речових
доказів.

На важливість виявлення
та дослідження негативних обставин під час розслідування злочинів вперше у літературі
звернув увагу Ганс Гросс. У своїй праці
він виокремив три групи обставин, які мають вирішальне значення для викриття
перекрученої картини злочину (інсценування) та неправдивих свідчень: суперечності, прогалини та недоречності,
виявлені під час огляду місця події та допиту.

Коли на стадії
порушення кримінальної справи немає ясності стосовно того, чи дійсно відбувся злочин
або ж певні наслідки зумовлені іншою причиною, слідчий вимушений перевірити, що
відбулося насправді:

– злочин, схожий
на інший злочин (за обстановкою);

– злочин, який
деякими своїми ознаками нагадує картину іншого злочину;

– злочин, замаскований
інсценуванням.

Тобто слідчий повинен
з’ясувати доволі важливі (особливо для певної категорії справ) питання, і від цього
залежить весь подальший процес розслідування.

Узагальнений слідчий
досвід доводить, що під час розслідування злочинів різне функціональне навантаження
несуть матеріальні об’єкти, які досліджуються:

– відображення
предметів обстановки місця події (сліди дій злочинця, змін матеріальної обстановки;
сліди дій потерпілих, інших осіб; сліди їх взаємодії);

– об’єкти безпосереднього
злочинного посягання;

– засоби вчинення
злочину;

– речі та предмети,
залишені (покинуті, загублені тощо) злочинцем на місці події;

– речі та предмети,
випадково занесені на місце події після вчинення злочину;

– ознаки негативних
обставин;

– ознаки інсценування.

Усі вони є окремими
ланками у низці фактів, явищ і дуже важливі під час розслідування.

Результатом опрацювання
вихідної інформації про подію злочину є правильне висунення версій, що передбачає
перевірку припущення про інсценування події.

Проблема виявлення
ознак негативних обставин та інсценування на початковому етапі розслідування є актуальною
для методики розслідування. Саме у цей період оперативні працівники, слідчі та спеціалісти
мають справу з негативними обставинами, про які традиційно згадують у працях, присвячених
розгляду проблеми кримінальних інсценувань.