Поняття та сутність права Європейського Союзу

Тема 1: Право Європейського Союзу: загальнотеоретичні аспекти

1. Поняття та
сутність права Європейського Союзу

Європейський Союз (ЄС) є унікальним міжнародним утворенням, яке становить яскравий
приклад успішного політичного та правового співробітництва та економічної інтеграції.13 грудня 2007 p. у м. Лісабон (Португалія) главами держав-учасниць ЄС було підписано
Договір про Реформи, так званий Лісабонський Договір, який значно підвищує демократичність
та ефективність функціонування інститутів ЄС. Цей договір наділяє ЄС, до якого входить
28 держав-учасниць, міжнародною правосуб’єктністю. 1 грудня 2009 р. Лісабонський
Договір набрав чинності.

Євросоюз є структурою, яка регулює здійснення економічної,
політичної та правової інтеграції 28 європейських держав (Австрії, Бельгії, Болгарії,
Великої Британії, Голландії, Греції, Данії, Естонії, Ірландії, Іспанії, Італії,
Кіпру, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії,
Словаччини, Словенії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції).

Право Європейського Союзу — це система правових норм, які регулюють процеси
європейської інтеграції та діяльність ЄС.

За своєю структурою право Євросоюзу поділяється на первинне та вторинне.

До первинного права ЄС належать
норми міжнародних договорів, які становлять правову основу функціонування всіх складових
елементів, що формують Євросоюз. Первинне право ЄС створює правові засади для ухвалення
законодавчих та інших правових актів Євросоюзу.

Вторинне право ЄС являє собою більш
складну підсистему норм. До нього відносять норми, які закріплені в актах органів
Євросоюзу, а також у міжнародних угодах, що уклали між собою європейські співтовариства
та інші суб’єкти міжнародного права. Вторинне право не повинно суперечити первинному,
яке є основою правопорядку ЄС.

До найважливіших рис права ЄС належать культуралізм, плюралізм, раціоналізм, динамізм, інтегралізм,
професіоналізм, інструменталізм, легалізм, європеїзм. Унікальна за природою організація Європейського Союзу
поєднує риси як типової міжнародної організації, так і федерації.

Право ЄС також є поєднанням рис національних правових
систем держав-учасниць з рисами міжнародного права. Найбільший вплив на формування
права ЄС, з-поміж національних систем, мають риси французького права (насамперед
адміністративного, значною мірою також судового права) і німецького права (цивільного,
господарського та торгового).

Право ЄС поєднує культуру континентального права та
загального права (common
law). Домінують риси права континентального, водночас наявність рис загального права
(common law) виявляється в рецепції
англійських засад проведення судового процесу (adversary
system), заслуховування іншої сторони (audi alteram parten), сприйняття способу
ведення судового діалогу і надання переваги позасудовим способам розв’язання спорів.

Прямування до уніфікації, інтеграції права в рамках
ЄС є не вибудовуванням зовсім нової системи права, а зверненням до культурних традицій,
сформованих раніше. Значна динаміка розвитку права ЄС спричиняє, з одного боку,
те, що воно звертається до зразків з минулого, а з іншого, беручи до уваги сучасні
потреби, — є правовим порядком,
який піддається постійним змінам. У цьому розумінні право ЄС утворює певну цілісність,
відокремлену однаково як від національних правових систем (континентальної та англійської
культури), так і міжнародного права.

Право ЄС утворює таким чином наднаціональну правову
систему і правову культуру загальноєвропейського зразка. Воно утворює організовану
і структуровану систему правових норм, з її джерелами, власними інституціями, процедурами
творення, інтерпретації і застосування, створюючи свого роду конгломерат норм держав-учасниць
і міжнародних норм, та є “особливим правопорядком”.