Предмет права Європейського Союзу

5. Предмет права Європейського Союзу

Предмет права ЄС – це ті суспільні відносини, які воно регламентує.

У західній доктрині зміст права Європейського
Союзу за предметом регулювання прийнято поділяти на дві частини: інституційне і
матеріальне право.

Предметом інституційного права є сам Європейський Союз як інтеграційна
організація, статус його керівних органів (інститутів). Наприклад, правила які регламентують
порядок формування Європейського парламенту або юрисдикцію судів Євросоюзу.

В інституційному праві йдеться
головним чином про проблеми політичної, адміністративної та юридичної організації
Європейського Співтовариства. Це, по-перше, норми щодо статусу, функцій та повноважень
численних органів і інституцій ЄС. Зокрема, до таких органів належать такі політичні
органи — Європарламент, Європейська Рада та Європейська Комісія, а також консультативні
установи політичного або адміністративного характеру, судові та контрольні інстанції
(Суд першої інстанції, Судова та Рахункова палати).

По-друге, інституційне право включає норми щодо джерел права в ієрархії юридичних
актів у рамках ЄС, договорів та угод, регламентів, директив та рішень. Крім цього,
сюди належать норми, що регулюють відносини і поєднання юридичного режиму ЄС із
внутрішніми юридичними режимами країн — членів ЄС.

Матеріальне право – це право, що створюється Європейським
Союзом та має за предмет регулювання ті суспільні відносини, які складаються на
його території між громадянами, юридичними особами, державами-учасницями й іншими
суб’єктами. Наприклад, митне або кримінальне законодавство Євросоюзу виступають
джерелами його матеріального права.

Матеріальне право Європейського Союзу неоднорідне за своїм характером і включає
норми різних галузей (конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, аграрне),
у тому числі й ті норми, які традиційно відносяться до процесуального права (цивільно-процесуальні,
кримінально-процесуальні тощо).

Матеріальне право включає норми, які регулюють поведінку і діяльність індивідів та соціумів у
різних галузях права, що належать до сфери дії європейських договорів. Таким чином,
йдеться про звід норм, що становить економічне право ЄС, мета якого — сформувати на всій території країн — членів ЄС єдиний внутрішній ринок з вільним
рухом людей, товарів, послуг та капіталів. У цілому матеріальне європейське право
встановлює:

1. норми, що визначають режим економічних
   свобод, які діють стосовно різних учасників життя ЄС: конкретну організацію вільного
   руху фізичних осіб, майна; заборони дискримінації між країнами — членами ЄС; заборони дій, що суперечать принципам здорової конкуренції тощо;
2. принципи і норми здійснення загальних
   економічних за­ходів і дій у країнах-учасницях ЄС.

Матеріальне європейське право пов’язане з вивченням чинних
в ЄС норм, які стосуються різних юридичних дисциплін і належать до компетенції ЄС
та інтегровані у внутрішнє право країн ЄС. Так поступово сформувалися спеціалізовані
розділи європейського права: європейське торговельне, сімейне, соціальне, а також
сільськогосподарське, банківське, транспортне право тощо.

Отже, матеріальне європейське право — це предметне, чинне, щоденно застосоване право майбутньої єдиної Європи.

Матеріальне
право прийнято також називати європейським правом, а інституційне право — правом
Європейського Союзу.

Поділ на право ЄС та європейське право є доволі умовним та вторинним за практичним
змістом. Однак для дефініційної точності слід розуміти європейське право як європейський
правовий простір, а право ЄС — як особливий правовий порядок, створений у рамках
функціонування Європейських Співтовариств, Спільної зовнішньої політики та політики
безпеки Європейського Союзу, а також політики у сфері юстиції та внутрішніх справ.