Сутність синергетичного відображення світу

Сутність синергетичного
відображення світу

Навколишній світ перебуває в постійному русі. У ньому немає нічого
незмінного. Кожну мить щось змінюється в цій гігантській лабораторії: з хаосу народжується
впорядкована цілісність або навпаки цілісність перетворюється на хаос. Однією з
пізнавальних моделей сучасної науки, яка розкриває механізми самоорганізації та
еволюції систем і дозволяє пояснити, як з хаосу народжується порядок, стала синергетика або теорія самоорганізації.
Вона вивчає поведінку відкритих дисипативних нелінійних систем різного рівня складності
і різної природи, загальні принципи їх самоорганізації та еволюції, особливості
процесу зміни їх якісних станів на шляху розвитку.

У 70-х роках ХХ століття термін «синергетика» став назвою загальнонаукового напрямку, який дає новий
образ світу природи, людини і суспільства як відкритих систем, що розвиваються по
нелінійним законам, показує, що чергування порядку і хаосу є фундаментальним принципом
розвитку.

Описуючи процес самоорганізації Г. Хакен, зазначає, що впорядкована
структура яка виникає з хаосу є результатом конкуренції безлічі віртуальних станів,
закладених в системі. У результаті конкуренції відбувається мимовільний вибір тієї
структури, яка найбільш адаптивна до сформованих на даний момент як зовнішніх, так
і внутрішніх умов.

Загальні закономірності перебігу процесів самоорганізації соціоприродних
систем, виявлені синергетикою, дозволяють найбільш повно проілюструвати єдність
всього сущого, побудувати картину світу, в якій все – життя неживої і живої природи,
життя і творчість людини, життя суспільства – пов’язано з усім і підпорядковане
єдиним вселенським фундаментальним законам. Це узагальнена синергетична картина
світу.

Її ядро складають ідеї:

– Світ представляє суперсистему, що складається з ієрархії взаємозалежних
підсистем різного рівня складності, в якій системи нижчого ієрархічного рівня є
елементами систем більш високого рівня. Для опису їх стану необхідно знати величезне
число параметрів, що характеризують всю суперсистему і кожну підсистему окремо.

– Світ знаходиться в постійній зміні. Цей глобальний процес являє
періодичну зміну руйнувань старого і творення нового на шляху самоорганізації і
ускладнення.

– Самоорганізація і ускладнення можливі лише у відкритих дисипативних
системах, які обмінюються з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією
і знаходяться далеко від термодинамічної рівноваги.

– Процес самоорганізації відбувається в результаті взаємодії
випадковості і необхідності і завжди пов’язаний з переходом від нестійкості до стійкості
вищого порядку.

– Розвиток відбувається по нелінійним законам. Нелінійність означає
багатоваріантність шляхів вибору і альтернатив виходу з нестійких станів.

Глобальний процес самоорганізації природи, нескінченний у просторі
та часі проглядається в безлічі рівнів і проходить через кілька етапів.

1. Самоорганізація та еволюція неживої матерії. У цьому процесі
можна виділити два напрямки:

– Хімічна еволюція: елементарні частки ® атоми ® неорганічні
молекули ® прості органічні молекули;

– Структурна еволюція Всесвіту: зоряна система ® галактика ®
метагалактика ® Всесвіт.

Ці процеси відбуваються завдяки примітивним способам відображення
неживої матерії та обміну фізичною інформацією, носієм якої є гравітаційне, електромагнітне,
слабке і сильне поле. Це етап передбіологічної еволюції.

2. Самоорганізація та еволюція живої речовини. На певному етапі
еволюції неживої матерії, в якийсь момент часу, в якійсь точці Всесвіту створилися умови, за яких органічна речовина згрупувалося
в системи, здатні до саморегуляції і самовідтворення. Послідовне ускладнення цих
систем протягом мільярдів років призвело до появи високоорганізованих тварин. Живе
виникло і існує завдяки наявності неживої речовини. Між живим і неживим складний
взаємозв’язок, що визначається потоками енергії, інформації та речовини, що підтримують
гомеостаз живих систем, що існують у вигляді спільнот різного рівня складності.

3. На вершині еволюційної піраміди живого знаходиться людина,
що володіє самим високоорганізованим, з усіх відомих нам організмів, мозком і психікою,
здатна усвідомлено пізнавати навколишній світ і саму себе.