Імітаційна модель світового розвитку Д. Медоуза

Імітаційна модель світового розвитку Д. Медоуза

Модель, створена Медоузом була названа «Світ-3» за аналогією з попередніми і була опублікована в його книзі «Межі зростання». Хоча модель «Світ-3» була більш складною, ніж «Світ-2», вона демонструвала таку ж фундаментальну поведінку і продовжувала основні ідеї свого попередника. Незважаючи на подібності, книга «Межі зростання» стала навіть більш популярна, ніж «Світова динаміка» Форрестера.

Загальні результати в цілому підтвердили попередні висновки Форрестера . «У кількох словах це можна виразити так , – пише Печчеї (засновник Римського клубу) – При збереженні нинішніх тенденцій до зростання в умовах кінцевої за своїми масштабами планети вже наступні покоління людства досягнуть меж демографічної та економічної експансії, що призведе систему в цілому до неконтрольованої кризи і краху». І для того, щоб уникнути майбутню глобальну катастрофу, на зміну традиційній парадигмі техніко-економічного зростання повинна прийти парадигма «сталого розвитку».

У книзі «Межі зростання» Медоуз і його колеги висловлювали надію на те, що людство візьме попереджувальні заходи з обмеження та регулювання росту і переорієнтації його цілей , які дозволять уникнути надмірного навантаження на навколишнє середовище і виходу за межі самопідтримки Землі. Однак , на їхню думку , «чим далі , тим болючіше будуть ці зміни і тим менше шансів залишатиметься на кінцевий успіх».

Однак радикальні ідеї, запропоновані в книзі «Межі зростання», викликали вкрай неоднозначну реакцію: одні її захоплено вітали , інші піддали «немилосердним прокляттям».

Цілком передбачувано книга «Межі зростання» стала Світовим бестселером ( з часом його перевели більш ніж на 35 мов). Натхнені успіхом своєї першої книги, Денніс Медоуз і його соратники продовжили роботу над моделлю і через двадцять років, в 1992 році, опублікували її сіквел, що отримав більш ефектну назву, – «За межами зростання : глобальна катастрофа чи стабільне майбутнє ».

Головний висновок другої книги був тривожним: вихід за межі самопідтримки Землі більше ігнорувати не можна, оскільки це вже доведений факт: у середині 1980- х «загальне навантаження на довкілля з боку людства перевищила підтримуючу здатність планети»

Протягом останніх 20 років увагу Форрестера було сфокусовано переважно на двох напрямках:

1) створення моделі системної динаміки для економіки США і

2) розширення викладання системної динаміки, починаючи з дитячих садків до університетів.

Форрестер розглядав свої минулі проекти як провідні до створення нової економічної науки і новому фундаментальному розумінні принципів роботи макроекономічних систем. Він вважав останній проект як критично важливий не тільки для процвітання методу системної динаміки, але також для процвітання всього людського суспільства.