Політична нація впровадження паритетної демократії

Політична нація та роль цього поняття для
впровадження паритетної демократії

Нація — це колектив людей, що має власну назву, свою історичну
територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну масову громадянську культуру,
спільну економіку і єдині юридичні права та обов’язки для всіх його членів.

Політична нація – згуртування у спільних інтересах в одній державі різнокультурних
громад на основі рівності громадянських прав та взаємоповаги.

Політична (функціональна) концепціяпочала складатись приблизно в ХVІІ ст.
Одним із перших політичну концепцію нації запропонував Гуго Гроцій.
“Нація – це всі мешканці однієї і тієї ж держави або одного і того ж регіону,
які живуть за одними і тими ж законами і вживають одну і ту ж мову”. Американський
соціолог К. Дойч обґрунтовує цю теорію нації так: народ переходить у націю, коли
завойовує державу та встановлює контроль над апаратом насилля. “Нація – це
народ, що має державу”. А коли ще бореться за державу, то є тільки національністю.

Категорії «політична нація», «національна
толерантність», їх сутність, значення та проблеми впровадження

Політична спільнота громадян певної
держави — політична нація (нація-держава) — це сукупність політично суб’єктивних
громадян,що здійснюють колективні національні інтереси через механізм власної політичної
організації — національної держави. Нація визначається, як основний державотворчий
елемент, джерело державної влади та носій державного суверенітету. Часто вживається
як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення, наприклад для посилання
на «національні» університети, банки та інші установи.

Етимологія слова “толерантність”
походить від латинського tolerantia – терпимість, тобто здатність утворювати і підтримувати
спільність з людьми, які відрізняються у певному відношенні від переважаючого типу.
Толерантність – це протилежність ворожості, антипатії, ненависті.

ЮНЕСКО була прийнята Декларація
принципів толерантності, що містить такі визначення цього поняття:

– повага, прийняття та правильне
розуміння багатого різноманіття культур, форм самовираження та самовиявлення людської
індивідуальності;

– політична й правова потреба;

– активна позиція, що формується
на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Національна толерантність характеризується єдністю в різноманітті, що допускає співіснування
різних соціальних, економічних, політичних і культурних інтересів, поглядів, ідеологій.
Це явище передбачає діалог між різними поглядами і співпрацю в соціальній практиці
на основі взаєморозуміння, поваги інакомислення і релігійних переконань, визнання
універсальних прав і свобод людини, що сприяє національній згоді і стабільності
в суспільстві і державі.