Акти ООН щодо забезпечення паритету

Акти ООН щодо забезпечення паритету

Як зазначають дослідники, початок процесам ліквідації всіх форм дискримінації жінок, забезпечення рівності жінок і чоловіків у політичному, економічному житті та залучення жінок до прийняття політичних рішень на всіх рівнях влади було закладено створенням у 1946 р. спеціальної Комісії ООН для спостереження за становищем жінок та сприяння реалізації їхніх прав.

Декларація прав людини 1948 р. Ст. 1 та 2 «Рівні права та повага гідності незалежно від статі, віросповідання, нації…» Ст. 21 «Право кожного приймати участь в керуванні країною та рівний доступ до державної служби». ООН прийняло ряд конвенцій стосовно питання рівності:

Конвенція по боротьбі торгівлею людьми, боротьба з експлуатацією та боротьба з проституцією третіми людьми

1952 р. Про політичні права жінок. Конвенція ліквідувала усі види дискримінації жінок.

Також паритет закріплюється в міжнародному пакті «Про економічні, соціальні та культурні права». Пакт про спільні та політичні права 1966 р.

А чотири конференції ООН зі становища жінок, що відбулися протягом останніх двох десятиліть минулого століття, визначили основні напрямки та принципи гендерної політики.

Перша конференція відбулась у 1975 р. в Мехіко, який було проголошено Міжнародним роком жінок. На цій конференції було вироблено загальну програму дій, відповідно до якої Асамблея ООН проголосила Міжнародне десятиліття жінок. Друга конференція відбулась у 1980 р. в Копенгагені. На ній було схвалено Програму дій на другу половину Десятиліття жінок. Головна увага в цій Програмі приділялась проблемам безробіття та здоров’я жінок. Третя конференція відбулась у Найробі в 1985 р., її учасники обговорили питання, які не були вирішені протягом Десятиліття жінок, й ухвалили Найробську перспективну стратегію щодо поліпшення стану жінок на період до 2000 р. Якщо головними питаннями перших двох конференцій був розгляд економічного становища жінок (безробіття, зайнятість тощо), то остання була присвячена реалізації загальнолюдських прав жінок. На четвертій конференції, яка відбулась у 1995 р. в Пекіні, було прийнято Платформу дій.

Важливу роль у запровадженні гендерних підходів відіграла спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН «Жінки у 2000 році: рівність між чоловіками і жінками, розвиток і мир у XXI столітті», що відбулася у 2000 р. у Нью-Йорку.

Окрім рішень та дій ООН, важливу роль у вирішенні проблем запровадження гендерних підходів у державну політику відіграли міжнародні зустрічі на рівні керівників держав. Серед них, як найбільш значущі, можна визначити такі: зустріч голів держав та урядів-членів Ради Європи в 1997 р., де обговорювалися питання збалансованого представництва чоловіків та жінок; IV Європейська конференція міністрів з питань рівності жінок та чоловіків, яка відбулася в тому ж році; регіональна конференція «Пекін+5» (1999 р.), де підводилися підсумки і перспективи гендерної політики країн Співдружності незалежних держав, Туреччини та Монголії; нарада країн регіону ЄЕК «Пекін+5» (2000 р.), що відбулась у Женеві.

На сучасному етапі, розвинені держави Західної Європи досягли суттєвих успіхів у питанні встановлення гендерної рівності, в них сформувались певні алгоритми її досягнення в провідних сферах життя суспільства.