Правове регулювання ринку цукру

§ 8. Правове регулювання ринку цукру

Україна, яка є найбільшим виробником цукру в
світі, наштов­хнулася істотні проблеми, пов’язані з кризою вітчизняної цукрової
галузі. Річ у тім, що обладнання на більшості вітчизняних цукро­вих заводах
застаріло, а тому виробництво цукру є нерентабельним. Держава вживає заходів
щодо виведення цукрової галузі з кризи. Передумовою для запровадження спеціального
державного регулю­вання ринку цукру було становище, що склалося на цьому ринку:
у 1991-1995 рр. середньорічне виробництво цукрових буряків ста­новило 31,3 млн.
т. і цукру 3,6 млн. т., тобто скоротилося майже на третину порівняно з
попередніми 5 роками. Перехід цукрових за­водів на переробку давальницької
сировини призвів до зменшення надходження коштів до бюджету, погіршення
фінансового стану цукрових заводів, а також перенасичення внутрішнього ринку
цук­ром. Кредиторська заборгованість цукрових заводів станом на 1 липня 1996 р.
сягнула 47 трлн крб. Сума позичених фінансових ре­сурсів перевищила власні
кошти. Крім того, Україна приєдналася до
Міжнародної угоди з цукру 1992 р. У зв’язку з цим в Україні запроваджено
особливий режим регулювання ринку цукру, спочат­ку згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 490 “Про регулювання ринку
цукру”, а згодом — згідно із Законом України від 17 червня 1999 р.
“Про державне регулю­вання виробництва і реалізації цукру”

Цей Закон визначає бурякоцукровий комплекс як
сукупність гос­подарюючих суб’єктів усіх форм власності, які вирощують цукрові
буряки, переробляють їх на цукор і реалізують його. Регулюється ринок цукру
шляхом квотування реалізації виробленого в Україні цукру. При цьому
встановлюються квоти 3 видів: квота “А” — річ­на квота поставки цукру
на внутрішній ринок; квота “В” — квота поставки цукру за межі України
за міжнародними договорами і квота “С” — цукор, вироблений в Україні
понад квоти “А” та “В” і призначений для реалізації його
власниками виключно за межа­ми України.

Обсяги виробництва цукру, що поставляється на
внутрішній ри­нок України, обмежуються квотою “А”. Обсяги виробництва
цук­ру, призначеного для поставок за межі України з метою виконан­ня
зобов’язань держави за міжнародними договорами, обмежують­ся квотою
“В”. Граничні розміри квот “А” та “В”
визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Обсяги виробництва цукру в
межах квот “А” та “В” розподіляються між цукровими заводами
Мінагрополітики України, на конкурсних умовах, згідно з Поло­женням про умови
розподілу обсягів виробництва цукру квот “А” і “В” між цукровими
заводами на конкурсних засадах, затвердже­ним наказом Мінагрополітики України
від 20 вересня 2000 р. № 186. Розподіл обсягів виробництва цукру в межах квот
“А” та “В” здійснюється не пізніше 1 січня поточного року.
Положення про порядок формування квот поставки цукру на внутрішній ринок і за
міжнародними договорами, визначення та розподіл обсягів виро­щування цукрових
буряків і виробництва цукру в межах цих квот затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 2 червня 2000 р. № 868. Обсяги вирощування цукрових
буряків для вироб­ництва цукру в межах квот “А” та “В”
визначаються щорічно Ка­бінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом
і роз­поділяються обласними та районними органами виконавчої влади на
конкурсних умовах. Для стабільного забезпечення потреб внут­рішнього ринку
цукром протягом року та недопущення значних се­зонних коливань ціни на нього
визначаються квартальні та місяч­ні обсяги реалізації цукру.

У межах квоти “В” за заявками
підприємств, які експортують цукор, Мінекономіки видає спеціальні дозволи
(ліцензії) на реалі­зацію цукру за межами України згідно з міжнародними
договора­ми та з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру
квоти “В” здійснюється за цінами, що визначаються міжна­родними
договорами. Реалізація цукру з квот “В” і “С” на внутріш­ньому
ринку України забороняється. Ввозити цукор в Україну дозволяється фізичним
особам лише в обсягах, потрібних для їхнього власного споживання. Виробництво
цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого
вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, пе­редбачені
законодавством.

Обсяги закупівлі цукру для задоволення
внутрішніх державних потреб, а також для виконання зобов’язань держави за
міжнарод­ними договорами визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Для
задоволення державних потреб цукор закуповують орга­ни (підприємства),
уповноважені Кабінетом Міністрів України, за умови попереднього фінансування
витрат виробників цукру та цук­рових буряків за мінімальними цінами на них. У
межах поперед­нього фінансування зазначених витрат може бути застосовуване
державне матеріально-технічне забезпечення виробників цукру та вирощування
цукрових буряків.

Закон передбачає встановлення мінімальних цін
на цукрові бу­ряки і на цукор. Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставля­ються
для виробництва цукру квот “А” та “В”, і мінімальна ціна на
цукор квоти “А” визначаються щорічно Кабінетом Міністрів Укра­їни за
пропозиціями Мінагрополітики України з урахуванням ба­зисної цукристості.
Мінімальна ціна на цукрові буряки, які постав­ляються для виробництва цукру
квот “А” та “В”, і мінімальна ціна на цукор квоти
“А” встановлюються щорічно до 1 січня поточно­го року із
застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові
буряки встановлюються на рівні, що забез­печує прибутковість виробництва
відповідних видів продукції. По­рядок визначення мінімальних цін на цукрові
буряки та цукор зат­верджений постановою Кабінету Міністрів України від 2
червня 2000 р. № 868.

§ 9. Правове регулювання ринку алкоголю й
тютюну

Специфічним для України є ринок алкоголю й
тютюну. Він роз­вивається надзвичайно швидко і характеризується високою рента­бельністю,
але пов’язаний з продуктами, які становлять небезпеку для здоров’я людини.
Щороку в Україні помирає близько 10 тис. людей від неякісних алкогольних
напоїв. Необхідність забезпечення національної безпеки від вживання неякісних
алкогольних напоїв і тютюнових виробів спричинила виникнення інституту правового
регулювання ринку алкоголю й тютюну. Важливим законодавчим актом у цій галузі є
Закон України від 19 грудня 1995 р. “Про дер­жавне регулювання виробництва
і обігу спирту етилового, коньяч­ного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів”. Він поширюється на обіг слабоалкогольних напоїв, таких
як пиво, а та­кож на виробництво вин і алкогольних настоянок, які виготовлені громадянами
в домашніх умовах для власного споживання.

Згідно із Законом, виробництво спиртів
етилового (в тому чис­лі як лікарського засобу), етилового ректифікованого
виноградно­го, етилового ректифікованого плодового може здійснюватися ли­ше на
державних підприємствах за наявності в них ліцензій. Спирт коньячний і плодовий
виготовляється на державних підприємствах, а також на інших підприємствах
незалежно від форми власності, які станом на 1 січня 2001 р. мали відповідну
ліцензію, повний тех­нологічний цикл виробництва коньяку та алкогольних напоїв
за коньячною технологією, забезпечені спеціальною тарою для витри­мування
спиртів, мають кваліфікованих фахівців і виробляють заз­начені спирти лише для
потреб власного виробництва без права ре­алізації іншим суб’єктам
підприємницької діяльності. Виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів
дозволяється суб’єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності
за умо­ви одержання ліцензії. Рішення про проектування й будівництво нових
спиртових виробництв приймається Кабінетом Міністрів України.

Виробництво спиртів — етилового, коньячного і
плодового, етилового ректифікованого виноградного, етилового ректифікова­ного
плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю пло­дового та алкогольних
напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання
спирту. До цього Реєстру міс­ця зберігання спирту вносяться органами державної
податкової служби. Спирт-сирець виноградний і спирт-сирець плодовий виго­товляють
підприємства за наявності у них ліцензій незалежно від форми власності з правом
реалізації як сировини іншим суб’єктам підприємницької діяльності, що мають
ліцензії на виробництво спирту етилового, етилового ректифікованого
виноградного або спирту етилового ректифікованого плодового.

Ліцензії на виробництво спиртів етилового,
коньячного й пло­дового, етилового ректифікованого виноградного, етилового
ректи­фікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються, призупиняються та анулюються
Міністерством фінансів України згідно з Положенням про порядок видачі
спеціальних дозволів (лі­цензій) суб’єктам підприємницької діяльності на
виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 855. Ліцензії на виробництво
коньяку та алкогольних напоїв за коньяч­ною технологією видаються лише тим
суб’єктам підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл
виробництва, в тому числі викурку й витримку. Ліцензії на виробництво спиртів —
етилового, коньячного і плодового, етилового ректифікованого ви­ноградного,
етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю
плодового — видаються суб’єктам підприємницької діяльності — юридичним особам,
а на виробниц­тво алкогольних напоїв та тютюнових виробів — усім суб’єктам підприємницької
діяльності. Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб’єктам
підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл виробництва
тютюнових виро­бів, зокрема виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи. Для
суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на ви­робництво
тютюнових виробів у порядку, визначеному законом, але не здійснюють повного
циклу цього виробництва, ліцензія дій­сна до кінця її строку.

Підприємства, виробничі цехи, дільниці,
лабораторії та інші структурні підрозділи, які здійснюють виробництво і
контроль за виробництвом спиртів: етилового, коньячного й плодового, етило­вого
ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифіко­ваного плодового,
спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю пло­дового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів підлягають обов’язковій атестації на відповідність вимогам,
встановленим чин­ними законодавчими актами України щодо забезпечення життя та здоров’я
людей, охорони навколишнього природного середовища, повного технологічного
циклу виробництва коньяку, алкогольних напоїв за коньячною технологією і
тютюнових виробів, а також відповідність санітарним, пожежним, екологічним
нормам і прави­лам. Ліцензія на право виробництва спиртів етилового, коньячно­го
і плодового, етилового ректифікованого виноградного, етилово­го ректифікованого
плодового, спирту-сирцю виноградного, спир­ту-сирцю плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів ви­дається після атестації підприємства, яка є
чинною протягом тер­міну дії зазначеної ліцензії.

Спирти етиловий, коньячний і плодовий,
етиловий ректифіко­ваний виноградний, етиловий ректифікований плодовий,
спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові
вироби мають відповідати вимогам державних стандартів України і підлягають
обов’язковій сертифікації згідно із Законом України від 17 травня 2001 р.
“Про підтвердження відповідності”.

Гуртова
і роздрібна торгівля (в тому числі експорт) алкогольни­ми напоями і тютюновими
виробами підлягає ліцензуванню згідно з Тимчасовим порядком видачі ліцензій на
право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, алко­гольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі
алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 493.