Органи державного контролю та інспекції в АПК

§ 3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства

Центральним спеціалізованим органом державного
управління агропромисловим комплексом є Міністерство аграрної політики України.

Правове становище та повноваження
Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної
політики України, затвердженим Указом Президента України від 7 червня 2000 р. №
772/2000. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної по­літики України є
головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань
формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої
безпеки держави, дер­жавного управління у сфері сільського господарства,
садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, пе­реробки
сільськогосподарської продукції.

Цим документом визначені основні повноваження
Мінагропо­літики. Останнє відповідно до покладених на нього завдань:

—забезпечує
згідно із законодавством здійснення на підприємствах усіх форм власності державного
контролю за якістю вироблюваної ними сільськогосподарської продукції та
сировини, їх зберіганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення
експортно-імпортних операцій;

—координує
разом із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних
ресурсів проведення земельної реформи, моніторингу земель
сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності,
визначає основні напря­ми державної політики у сфері використання й охорони
земель сільськогосподарського призначення;

— здійснює аналіз діяльності, макроекономічне
прогнозування й нормативне планування розвитку галузей агропромислового виробництва
з урахуванням попиту і пропозицій на продовольчі товари;

— бере участь у розробленні й здійсненні заходів
щодо реформування майнових і земельних відносин у сфері агропромислового виробництва;

— координує діяльність підприємств, пов’язану з
проведенням державних випробувань сільськогосподарської техніки та обладнання,
сортів і гібридів сільськогосподарських культур та об’єктів селекції у
тваринництві, в межах своїх повноважень контролює якість техніки та обладнання,
пально-мастильних матеріалів, запасних частин, насіння, племінних (генетичних)
ресурсів, організує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, розсадництва, племінної
справи у тваринництві;

— забезпечує у межах своїх повноважень проведення
моніторингу, економічний аналіз рівня й динаміки цін на світовому, вітчизняному
та регіональних ринках продовольства, готує пропозиції щодо цінової політики на
ринку продукції галузей агропромислового виробництва, забезпечує створення
системи інформування про попит і пропозицію на зазначеному ринку;

— здійснює в межах своєї компетенції державний
контроль за додержанням законодавства про захист рослин,
пестициди і агрохімікати, забезпеченням безпечного використання результатів росту
рослин;

— розробляє і здійснює заходи щодо розвитку
ринкової інфраструктури в АПК (аграрні біржі, аукціони худоби, оптової продовольчі
ринки, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові
компанії, виставки й ярмарки тощо);

— розробляє пропозиції з охорони й раціонального
використання земель сільськогосподарського призначення, підвищення родючості
ґрунтів, бере участь у розробленні та в установленому порядку затверджує умови
експлуатації меліоративних систем у разі приватизації майна сільськогосподарських
підприємств, які мають у своєму користуванні меліоративні землі;

— забезпечує, відповідно до законодавства,
державне управління племінною справою у тваринництві;

— забезпечує через Державний департамент
ветеринарної медицини проведення державної політики в галузі ветеринарної медицини
та здійснення державного ветеринарного контролю,, державного контролю і нагляду
за якістю та безпекою харчових продуктів і
продовольчої сировини, а також охорони території України від занесення
збудників карантинних хвороб тварин;

— здійснює організаційне та медичне забезпечення
підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників у навчальних закладах, що належать до сфери управління
Міністерства аграрної політики України, сприяє кадровому забезпеченню
підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;

— організовує і здійснює державний контроль за
забезпеченням схоронності матеріальних цінностей та їх використанням, станом і достовірністю
ведення бухгалтерського обліку та звітності, додержанням вимог законодавства
про боротьбу з корупцією на підприємствах, в установах та організаціях, що
належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України;

— виконує інші функції, що випливають з
покладених на нього завдань.

Рішення Міністерства аграрної політики
України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання цен­тральними
й місцевими органами виконавчої влади, органами міс­цевого самоврядування,
підприємствами та організаціями, неза­лежно від форми власності, а також
громадянами.

Міністр аграрної політики України несе
персональну відпові­дальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів
Ук­раїни за стан справ у галузях агропромислового виробництва.

До складу Мінагрополітики входять структурні
підрозділи: Уп­равління по обслуговуванню роботи Міністра; Департамент кадро­вої
політики, аграрної освіти та науки; Департамент організаційної роботи; Юридичне
управління; Управління реформування управ­ління АГТК та соціально-трудових
відносин; Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент
фінансово-кредитної та податкової політики; Департамент міжнародної інтеграції,
інвести­ційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Управління органі­зації
та методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності; Управління
ревізії і контролю; Департамент ринків продукції рос­линництва та розвитку
насінництва; Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною
племінною інспекцією; Го­ловна державна інспекція якості та сертифікації
сільськогосподар­ської продукції (відділ); Департамент розвитку соціальної
інфрас­труктури сільської місцевості; Департамент науково-технічної полі­тики;
Державна інспекцію по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю
пально-мастильних матеріалів; Відділ охоро­ни праці, пожежної безпеки та
безпеки дорожнього руху; Департа­мент реформування сільського господарства;
Положення про Де­партамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільсько­господарських
ринків; Управління державною власністю та прива­тизації.

На основі Положення про Міністерство аграрної
політики Ук­раїни розробляються відповідні положення про обласні та районні управління
сільського господарства і продовольства.

Правомочності Головного обласного
управління міністерства аг­рарної політики визначені Типовим положенням про
Головне уп­равління сільського господарства і продовольства обласної, управ­ління
сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим
постановою Кабіне­ту Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1546′. Головне
управ­ління сільського господарства і продовольства є структурним під­розділом
обласної, Севастопольської міської державної адміністра­ції, підзвітним та
підконтрольним голові відповідної держадмініс­трації і Мінагрополітики.

Свою управлінську діяльність управління
здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням.
Най­важливішими серед них слід визнати повноваження щодо його участі у формуванні
та реалізації державної аграрної політики, ор­ганізації розроблення і
здійснення заходів щодо гарантування про­довольчої безпеки держави; розробленні
та здійсненні заходів що­до державної підтримки й захисту товаровиробників,
сприяння де­монополізації виробництва й розвитку конкуренції в агропромис­ловому
комплексі, формування ринкової інфраструктури, створен­ня сприятливих
економічних, матеріально-технічних і соціальних умов для прискореного розвитку
реформованих господарств; учас­ті у формуванні та реалізації соціальної
політики на селі; забезпе­чення рівних умов для розвитку всіх форм власності та
господарю­вання в галузях агропромислового виробництва; організації роботи з
питань насінництва й розсадництва, сортовипробування і захис­ту рослин, племінної
справи, з питань наукового й кадрового за­безпечення, стандартизації,
карантинного режиму, охорони праці й техніки безпеки.

Обласне управління готує пропозиції до
проектів програм соці­ально-економічного розвитку відповідної території та до
проектів місцевого бюджету; складає місцеві баланси забезпечення сільської місцевості
трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними й енергетичними
ресурсами.

До його компетенції належить сприяння
формуванню інфрас­труктури аграрного ринку та розвитку підприємництва в галузях
аг­ропромислового виробництва; забезпечення державної підтримки підприємництва
в сільській місцевості, зокрема селянських (фермер­ських) господарств та
особистих підсобних господарств; узагальнен­ня практики реформування сільського
господарства, внесення про­позицій з цих питань до Мінагрополітики й
розроблення заходів та рекомендацій з питань реформування сільського
господарства.

В межах повноважень воно приділяє увагу
забезпеченню додер­жання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності
вимог законодавства з охорони праці, нагляду за техніч­ним станом машин та
обладнання пожежної безпеки, безпекою до­рожнього руху; додержання
законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища й раціональне
використання при­родних ресурсів.

Обласне управління сільського господарства і
продовольства здійснює планування, організацію, ведення лісового господарства й використання лісових ресурсів у галузях
агропромислового ви­робництва.

Його важливим повноваження є здійснення
аналізу стану ціно­вої політики і подання Мінагрополітики пропозицій щодо її
про­ведення з метою забезпечення цінового паритету на сільськогоспо­дарську
продукцію, і щодо зміни в установленому порядку умов оподаткування,
кредитування, державної підтримки суб’єктів гос­подарювання всіх форм власності
агропромислового виробництва.

У процесі своєї діяльності обласне управління
взаємодіє з інши­ми підрозділами обласної (міської) державної адміністрації,
пред­ставницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також із
підприємствами, установами, організаціями, об’єднання­ми громадян.

Правомочності управління (відділу) сільського
господарства і продовольства районної державної адміністрації визначені Типо­вим
положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня
2000 р. № 1546^і.

Органом державного управління землями
сільськогосподар­ського призначення, які є головним засобом виробництва в сіль­ському
господарстві, є Державний комітет України по земельних ре­сурсах (Держкомзем).
Він є центральним органом виконавчої вла­ди, діяльність якого спрямовується і
координується Кабінетом Мі­ністрів України через Міністра екології та природних
ресурсів Ук­раїни. Правове становище і компетенція Держкомзему визначені
Положенням про Державний комітет України по земельних ресур­сах, затвердженим
Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000.

Держкомзем України узагальнює практику
застосування законо­давства з питань, що належать до його компетенції,
розробляє про­позиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку вно­сить
їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів Укра­їни. У межах своїх
повноважень він організує виконання актів зако­нодавства та здійснює
систематичний контроль за їх реалізацією.

Держкомзем бере участь у підготовці пропозицій
щодо форму­вання державної політики у сфері регулювання земельних відно­син,
використання, охорони та моніторингу земель, впровадження державного земельного
кадастру та забезпечення реалізації цієї по­літики; координує проведення
земельної реформи в Україні; здій­снює державний контроль за використанням та
охороною земель; здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та
прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний ре­єстр прав на
землю та нерухоме майно, організує в установленому законодавством порядку в
єдиній системі державних органів зе­мельних ресурсів надання громадянам і
юридичним особам додат­кових платних послуг у сфері землеустрою та використання
даних державного земельного кадастру за переліком,
що визначається Ка­бінетом Міністрів України; розробляє та бере участь у реалізації
державних, галузевих і регіональних програм з питань регулюван­ня земельних
відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель,
відновлення родючості ґрунтів, ведення дер­жавного земельного кадастру.

Відповідно до покладених завдань Держкомзем
здійснює в ме­жах своїх повноважень державний контроль за додержанням зе­мельного
законодавства, зокрема встановленого порядку вилучен­ня й надання земельних
ділянок, режиму їх використання, відпо­відно до їх цільового призначення та
умов надання їх власниками і землекористувачами.

Держкомзем має право організовувати та
забезпечувати про­ведення робіт з грошової, в тому числі експертної, оцінки зе­мель,
готує пропозиції щодо вдосконалення методики та поряд­ку проведення таких
робіт; забезпечувати розроблення та здій­снення організаційних, економічних,
екологічних та інших захо­дів, спрямованих на раціональне використання земель,
їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і
підвищення родючості грунтів, продуктивності земель, забезпе­чення режиму
земель природоохоронного, оздоровчого, рекреа­ційного та історико-культурного
призначення; бере участь у роз­робленні та здійсненні заходів щодо розвитку
ринку земель, кре­дитних відносин і вдосконалення системи оподаткування; готує
разом з іншими центральними органами виконавчої влади про­позиції щодо
вдосконалення захисту права власності на землю та права користування нею; бере
участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів
структурної перебу­дови економіки.

На місцях контроль за використанням земель у
системі Дер­жкомзему покладено на обласні, Київське і Севастопольське місь­кі
головні управління земельних ресурсів та районні відділи зе­мельних ресурсів
згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200
“Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних
ресурсів”.

§ 4. Органи державного контролю та інспекції в
АПК

Державно-правове регулювання агропромисловим
комплексом, крім функцій управління, передбачає здійснення органами держав­ного
управління державного контролю за додержанням аграрного законодавства всіма
аграрними товаровиробниками.

Міністерство аграрної політики України здійснює на підприємс­твах всіх форм власності
державний контроль за якістю сільсько­господарської продукції та сировини під
час їх виробництва, пере­робки, зберігання та реалізації, в тому числі під час
проведення експортно-імпортних операцій, а також за
якістю насіння і племін­них ресурсів.

При Міністерстві аграрної політики України на
підставі наказу від 8 листопада 2000 р. № 222 створені і діють відповідні
структур­ні підрозділи. Управління ревізії і контролю є самостійним
струк­турним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики
України (діє на підставі Положення про Департамент стратегії розвитку аграрної
економіки, затвердженого вищевказа­ним наказом.

На нього покладено функції організації і
проведення згідно з чинним законодавством ревізій та перевірок
господарсько-фінан­сової діяльності державних підприємств, установ та
організацій, що належать до сфери управління міністерства.

Це управління контролює цільове та ефективне
використання бюджетних коштів, матеріальних і фінансових ресурсів, збережен­ня
державного майна, правильність і достовірність ведення бухгал­терського обліку,
виявлення та усунення фактів порушення фінан­сової дисципліни, викриває
нанесені збитки, безгосподарність і марнотратство, перекручення звітності на
підприємствах, в устано­вах і організаціях, що належать до сфери управління
міністерства.

Мінагрополітики України має в своїй структурі Головну
держав­ну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції. її
правове становище визначено в Положенні про Головну держав­ну інспекцію якості
та сертифікації сільськогосподарської продук­ції (відділ) Міністерства аграрної
політики України (затверджено вищевказаним наказом).

Головна державна інспекція якості та
сертифікації сільськогос­подарської продукції, до складу якої входять Державна
інспекція по заготівлях і якості продукції (Держзаготінспекція) та Державна
хлібна інспекція (Держхлібінспекція), є структурним підрозділом Міністерства
аграрної політики України. Вона здійснює свою ді­яльність через інспекції
якості та формування ресурсів сільськогос­подарської продукції Автономної
Республіки Крим, обласних, Се­вастопольської міської державних адміністрацій і
державні хлібні інспекції Автономної Республіки Крим та областей.

Основними її повноваженнями є: організація
роботи відповід­них служб з питань формування державних та регіональних ресур­сів
сільськогосподарської продукції, її якості, сприяння здійснен­ню заходів щодо
державної підтримки товаровиробників, цільово­го використання бюджетних коштів,
а також забезпечення держав­ного контролю за якістю, збереженням та раціональним
викорис­танням зерна і продуктів його переробки, насіння олійних культур, сировини
для комбікормового виробництва і комбікормів; підго­товка та внесення у
встановленому порядку керівництву міністерс­тва пропозицій щодо удосконалення
нормативно-правових актів, які регламентують закупівлю сільськогосподарської
продукції і си­ровини в державні та регіональні фонди, організація їх
виконання, здійснення систематичного контролю за реалізацією законодавчих актів
на місцях; організація проведення державного нагляду за дот­риманням
товаровиробниками, закупівельними організаціями і пе­реробними підприємствами
стандартів, технічних умов, інструкцій, вказівок щодо правильності приймання,
розрахунків та визначення якості сільськогосподарської продукції, зокрема зерна
і продуктів його переробки, бобових і олійних культур.

Державна інспекція по нагляду за технічним
станом машин, об­ладнання та якістю пально-мастильних матеріалів є окремим під­розділом Міністерства аграрної
політики України, яка діє на під­ставі Положення, затвердженого вищевказаним
наказом, і забезпе­чує в межах наданих повноважень реалізацію державної
політики з питань нагляду за технічним станом машин та обладнання підпри­ємствами,
установами та організаціями всіх форм власності, а та­кож здійснення через
систему органів Держтехнагляду державного технічного нагляду за дотриманням
підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами
правил техніч­ної експлуатації та вибракування машин (тракторів, самохідних шасі,
самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин,
тракторних причепів, посівних та збираль­них машин), правил транспортування та
зберігання нафтопродук­тів на підприємствах і в організаціях галузей
агропромислового ви­робництва.

Державний насіннєвий контроль здійснюється Українською
дер­жавною насіннєвою інспекцією Міністерства аграрної політики Ук­раїни,
повноваження якої закріплені в Положенні про Українську державну насіннєву
інспекцію, затвердженому наказом Мінагропо­літики України від 19 грудня 2000 р.
№ 255.

Українська державна насіннєва інспекція
Міністерства аграр­ної політики України відповідно до Закону України від 26
грудня 2002 р. “Про насіння і садивний матеріал”, є
органом державного контролю в насінництві. Вона очолює службу державного
насіннє­вого контролю України, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної
насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, об­ласних, міжрайонних,
районних та міських державних насіннєвих інспекцій.

Ця інспекція та її органи на місцях здійснюють
державний кон­троль за діяльністю суб’єктів усіх форм власності й господарюван­ня
у сфері насінництва, які займаються виробництвом, заготівлею, обробкою,
зберіганням, реалізацією й використанням насіння сіль­ськогосподарських
культур, декоративних і лікарських рослин та садивного матеріалу картоплі щодо
додержання ними методичних і технологічних вимог із забезпечення сортової
чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей
насіння, за ве­денням документації сортових посівів, ділянок гібридизації насін­ня,
за правильним відбором проб на визначення посівних якостей насіння для власних
потреб виробника, за оформленням документів про сортові, гібридні та посівні якості
насіння, за введенням на­сіння в оборот. Важливим є той факт, що право видачі
документів про якість насіння для всіх видів використання та в експортно-ім­портних
операціях надається лише державним насіннєвим інспек­ціям.

Згідно із Законом України від ЗО червня 1993
р. “Про карантин рослин” в системі Мінагрополітики діє Головна
державна служба з карантину рослин. Вона діє на підставі Статуту державної
служби з карантину рослин України, який Кабінет Міністрів затвердив сво­єю постановою
від 28 жовтня 1993 р. № 892 На неї покладено обов’язок здійснювати
систему державних заходів щодо захисту рослин, продукції їх перероблення,
сировини, окремих вантажів тощо від карантинних об’єктів.

До державної служби з карантину рослин
належать: Головна державна інспекція з карантину рослин з Центральною науково-дослідною
карантинною лабораторією та Центральний фумігацій-ний загін Мінагрополітики,
інші спеціальні органи в галузі каран­тину рослин, підпорядкованих Головній
державній інспекції з ка­рантину рослин.

Статут державної служби визначає основні
завдання з каранти­ну рослин, до яких належить: охорона території країни від
занесен­ня або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони
карантинних об’єктів; їх своєчасне виявлення, локалізація й ліквідація, а також
запобігання проникненню їх в регіони країни, де вони відсутні, здійснення
державного контролю за додержанням особливого карантинного режиму й вжиттям
заходів щодо каран­тину рослин під час вирощування, заготівлі, вивезення,
ввезення, перевезення, зберігання, перероблення, реалізації та використання підкарантинних
матеріалів та об’єктів.

До компетенції органів державної служби з
карантину рослин віднесено: проведення експертизи підкарантинних матеріалів та об’єктів,
видача карантинних документів на імпорт насіння, рос­лин і продукції рослинного
походження; внесення подання до Ка­бінету Міністрів України про запровадження
особливого карантин­ного режиму, здійснення контролю за додержанням
законодавства з карантину рослин, зокрема під час укладання договорів (контрак­тів)
на завезення з-за кордону продукції рослинного походження; державний контроль
за вжиттям карантинних заходів підприємс­твами, установами, організаціями та
громадянами. Для виконання цих повноважень вказані органи мають право вживати
відповідно до законодавства термінові заходи щодо локалізації та ліквідації ка­рантинних
об’єктів, запобігання їх поширенню.

Закон України від 25 червня 1992 р. “Про
ветеринарну медици­ну” передбачає здійснення державного ветеринарного
контролю. Органом, який виконує ці функції є Державний департамент вете­ринарної
медицини, що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8
червня 2001 р. № 641. Державний департамент ветеринарної медицини є урядовим
орга­ном державного управління, що діє у складі Мінагрополітики і йо­му
підпорядковується. Напрямами його діяльності є:

– участь у межах своєї компетенції в реалізації
державної політи­ки в галузі ветеринарної медицини;

– здійснення державного ветеринарно-санітарного
контролю й нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів
та харчових продуктів тваринного походження, а також охорони території України
від занесення з території інших держав або з карантинної зони будників
інфекційних хвороб тварин;

– узагальнення практики застосування
законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробка пропозицій
щодо вдос­коналення цього законодавства;

– розроблення й реалізація в установленому
порядку комплексу заходів щодо: охорони території України від занесення з
території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хво­роб
тварин;

– профілактики, діагностики інфекційних,
інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування;

– захисту населення від хвороб, спільних для
тварин і людей;

– державного ветеринарно-санітарного контролю і
нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні
продукції тваринного поход­ження тощо.

Держветмедицини виконує свої повноваження
безпосередньо та через управління ветеринарної медицини Автономної Республіки
Крим, обласних і районних держадміністрацій, регіональні служби державного
ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті,
підприємства, установи і організації ветери­нарної медицини.