Тема 7. Партії і партійні системи

Тема 7. Партії і партійні системи

Поняття “політична партія” – це витвір новітньої доби, хоча явище існує ще з давньоримських часів.

Термін “партія” походить від лат. partis – частина, галузь, відділ. Політичні групи, клуби такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії в сучасному їх значенні тісно пов’язані зі становленням і розвитком представницької демократії та її основного елементу – парламентаризму як форми й методу організації та здійснення влади. У більшості західних демократій виникнення політичних партій йшло поряд із розширенням права участі у виборах на все ширші верстви суспільства.

Політичні партії як масові організації в сучасному їх розумінні виникли в другій половині XIX ст. Виникнення політичних партій залежно від їхньої ідейної спрямованості є певною хронологічною послідовністю. Лібералізм і ліберальні партії сформувались у боротьбі проти феодальних режимів. Консервативні партії постали як противага ліберальним партіям. Робітничі партії виникли в боротьбі з капіталістичною системою, а комуністичні – проти соціал-демократії.

Є чимало видів дефініцій політичних партій:

– електоральний, в основу якого покладено зв’язок партії з виборчим процесом. Партія визначається як “добровільна асоціація виборців, що прагне контролювати уряд шляхом завоювання перемоги на виборах” (Васбі);
– структурний – об’єднання громадян, яке має свою особливу структуру (Дюверже);
– функціональний – партія – це організація людей, яка прагне продовжити повноваження від народу з метою реалізації політичної влади (Лоусон);
– класовий підхід відображає уявлення про політичну організацію певного класу. “Класовий поділ завжди визначає політичне угрупування” (Ленін).

Автор книги “Політичні об’єднання України” А. Білоус дає таке визначення: “Партія – організована частина населення, що має за мету формування та утримання державної влади І характеризується такими базовими ознаками: ідеологією, політичною платформою, організаційною структурою, методами та засобами діяльності, соціальною базою і електоратом” (Білоус А.О. Політичні об’єднання України.-К., 1993.- С. 8).

Політолог Микола Томенко підтримує таку дефініцію: “Партія політична – організоване об’єднання громадян зі спільними соціальними інтересами, а також єдиним політичним розумінням (уявленням) форми державного, суспільного, економічного ладу. Це об’єднання ставить за мету здобути, утвердити та контролювати владу у державі шляхом парламентських виборів” (Томенко М. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії.- К., 1995.- С 68).

У політичній системі будь-якого суспільства партії як інститут цієї системи виконують притаманні їм функції (за Т. Криворучком):

1) представництво інтересів;
2) комунікативна функція;
3) формування і підбір політичних еліт;
4) функція соціалізації;
5) розробка політики та здійснення політичного курсу.

У світовій та вітчизняній політології існує багато критеріїв типологізації політичних партій. Доктор політичних наук, професор НАУКМА В. Якушик запропонував таку систематизацію політичних партій:

1. За критерієм наявності в політичних партій достатньо чіткої ідеології вони поділяються на:

а) ідейно-політичні (з наявністю офіційної ідеології”);
б) прагматичні (згуртовані навколо певної тактичної цілі);
в) партії харизматичних лідерів, не пропагуючих будь-якої відносно сталої та логічно побудованої ідеології).

2. На базі ставлення до сучасного типу суспільно-економічних відносин розрізняють такі партії:

а) ультраліві;
б) ліві;
в) лівоцентристські;
г) центристські;
ґ) правоцентристські;
д) праві;
є) ультраправі.

3. Залежно від специфіки їхньої офіційної або фактичної соціально-політичної ідеології партії можна класифікувати на:

а) анархічні;
б) комуністичні;
в) соціалістичні;
г) ліберальні;
ґ) консервативні;
д) традиціоналістські; 
є) фашистські тощо.

4. З урахуванням ставлення політичних партій до релігії та свободи думки доцільно розрізняти:

а) релігійні партії (ґрунтуються на релігійних цінностях);
б) атеїстичні (відкрито й однозначно відкидають релігію);
в) світські ( вважають проблему ставлення до релігії не політичною).

5. За характером основних проблем, на яких концентрується їх увага, зорієнтовані на:

а) вирішення конкретних проблем всього суспільства (соціоцентристські партії);
б) захист певних групових інтересів (партії групового егоїзму).

Партії, взаємодіючи між собою, населенням і владою, утворюють партійну систему.

Італійський політолог Дж. Сарторі виділяє сім видів партійних систем:

– однопартійна (колишній СРСР, Куба, Заїр, Того);
– з партією, яка здійснює гегемонію (Мексика);
– з домінуючою партією (Японія);
– двопартійна система (США, Англія, Канада);
– поміркованого плюралізму (Бельгія, Німеччина);
– крайнього (поляризованого) плюралізму (Італія, Нідерланди, Фінляндія);
– атомізовані (Малайзія).

Сучасне цивілізоване суспільство не може функціонувати без багатопартійності. її становлення, проблеми, пов’язані із цим процесом, обумовлюються об’єктивними й суб’єктивними чинниками.

Об’єктивні чинники:

– відсутність у суспільстві сталих політичних традицій функціонування демократичних інститутів;
– незавершеність інституціалізації політичних партій;
– повільність процесу соціальної стратифікації суспільства;
– гальмування процесу ринкових економічних перетворень й адміністративних реформ.

Суб’єктивні чинники виявляються у таких базових характеристиках політичних партій:

– відсутність соціального підґрунтя інституту лідерства;
– несформованість соціальної бази;
– методи й засоби діяльності політичних партій (корумпованість, велика залежність від обставин, які складаються, неспроможність адекватно реагувати на зміни в політичному житті).

5 квітня 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон “Про політичні партії в Україні”. Відповідно до цього Закону політичною партією вважається “зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формування і вираження політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах”.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Рішення про створення політичної партії повинне бути підтримане підписами не менше 10 000 громадян України, які мають право голосу, зібраними не менше як у двох третинах районів не менш як з двох третин областей України. Реєстрацію політичної партії здійснює Міністерство юстиції України. Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Членами політичної партії можуть бути громадяни з 18 років, окрім суддів, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, військовослужбовців.