Соціальне прогнозування і моделювання. Особливості глобального моделювання

1. Соціальне прогнозування і моделювання. Особливості
глобального моделювання

Моделювання — багатоплановий метод
дослідження, один із шляхів пізнання. Воно зумовлює дослідження реально існуючих
предметів, явищ, соціальних процесів, органічних і неорганічних систем. Ним охоплені
всі процеси. Моделювання — це специфічне багатофункціональне дослідження. Його головне
завдання — відтворити на основі схожості з наявним об’єктом інший, який замінює
його об’єкт (модель). Модель — аналог оригіналу. Вона повинна мати схожість з оригіналом,
але не повторювати його, тому що при цьому саме моделювання втрачає сенс. Неприпустимим
є і вільне моделювання; у цьому випадку воно не дає необхідного уявлення про оригінал
моделі, а також не виконує своєї функції.

Функції соціального моделювання: поглиблення пізнання наявних
систем і об’єктів; визначення основних параметрів, шляхів подальшого їх застосування;
проведення порівняльного аналізу оригіналу і моделі, виявлення якісних характеристик.

Виділяють кілька видів (типів) моделей: пізнавальні, евристичні;
моделі майбутнього — прогностичні; моделі бажаного, заданого стану.

Цілі моделювання: відобразити стан проблеми на даний момент;
виявити найбільш гострі “критичні” моменти, “вузли” протиріч;
визначити тенденції розвитку і ті фактори, вплив яких може скоректувати небажаний
розвиток; активізувати діяльність державних, громадських та інших організацій та
осіб у пошуках оптимальних варіантів розв’язання соціальних завдань.

Модель має відповідати певним вимогам:

1. Бути більш простою, більш зручною, давати інформацію про
об’єкт, сприяти удосконаленню самого об’єкта.

2. Сприяти визначенню чи поліпшенню характеристик об’єкта,
раціоналізації способів його побудови, управлінню чи пізнанню об’єкта.

Моделювання соціальних процесів здійснюється у таких видах:
прогностична модель доходів населення та оплата праці; модель соціальної системи.

Використання математичних моделей соціального прогнозування
здійснюється у напрямку прогнозу бюджетів сімей, які розділяються за групами і складом;
використання теорії ймовірностей і математичної статистики — для визначення рівня
благополуччя населення.

До соціальних моделей належать: моделювання демографічних
процесів; моделі екологічної безпеки; моделі соціальної адаптації мігрантів та ін.

Системно-функціональний підхід зумовлює моделювання соціальних
процесів на регіональному рівні, управлінських рішень тощо.

Моделювання як технологія соціальної роботи — моделювання
суб’єктів соціальної роботи (систем, служб, проектів, програм, процесів, моделі
спеціаліста); моделювання шляхів, способів вирішення проблемних ситуацій; моделювання
позитивної поведінки особистості в різних умовах соціального життя; напрямків сучасної
соціальної роботи з різними цільовими групами та категоріями населення.

Прогнозування — це соціальна теорія
пізнання, яка перебуває у специфічній взаємодії з цілою низкою груп знань, які тією
чи іншою мірою розглядають як основний об’єкт майбутнє, здійснюють аналіз на різних
рівнях — теоретичному, психолого-інтуїтивному, практичному — проблеми близького
і далекого майбутнього.

Об’єктом прогнозу є процеси (явища, події), на які спрямовано
дослідження з метою вироблення прогнозу. Метою прогнозу є правильне оцінювання всього
нового, що нині позитивно впливає на соціальне життя, що із сучасного життя може
не тільки зберігатися, але і переходити в майбутнє. Це стосується різних форм соціального
життя, принципів, змісту і методів діяльності.

Прогнозування слугує підготовці завчасно підготовлених пропозицій,
проектів, програм, рекомендацій та оцінок, тобто визначає, в якому напрямку бажаним
є розвиток об’єктів у галузі, що досліджується (культура, охорона здоров’я, освіта,
сільське господарство), і як насправді може відбуватися розвиток. Відповідно до
цього визначають і типи завдань прогнозування: визначення і мотивування мети розвитку;
визначення засобів, способів, шляхів досягнення цілей.

Соціальне прогнозування — це дослідження
соціальної системи на більш глибокому рівні, який дає можливість передбачати, прогнозувати
майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про суспільство.

Виділяють кілька етапів соціального прогнозування: аналітичний,
дослідний, програмний, організаційний.

Аналітичний етап має визначити стан і тенденції розвитку об’єкта
прогнозування і відповісти на запитання: яким є бажаний рівень задоволення конкретних
суспільних потреб, досягнення яких пов’язано з розвитком об’єкта прогнозування;
які результати майбутнього розвитку і в яких галузях, сферах є бажаними і необхідними
для досягнення бажаного рівня.

Дослідний етап відповідає на такі запитання: які можливі результати
майбутнього розвитку в зазначених сферах досліджуваного об’єкта; які проблеми виникають
через невідповідність необхідних і можливих результатів майбутнього розвитку; дає
змогу чітко сформулювати проблему, яка виникає в результаті дослідження і яка підлягає
вирішенню.

Програмний етап зумовлює отримання відповідей на запитання:
якими є можливі шляхи (варіанти) досягнення бажаних і небажаних результатів; який
проміжок часу займе реалізація кожного з можливих результатів; який ступінь впевненості
в реалізації кожного із можливих варіантів (шляхів) вирішення.

Організаційний етап — це кадрові, матеріально-технічній фінансові
ресурси, необхідні для реалізації кожного з можливих варіантів; комплекс організаційно-технічних
заходів, які забезпечують отримання певних результатів у досягненні того чи іншого
варіанта; визначення найбільш раціональних з них.

Система методів і способів прогнозування називається методикою
прогнозування, яка охоплює такі етапи: 1) передпрогнозна орієнтація: визначення
об’єкта дослідження (охорона здоров’я, студенти, пенсіонери та ін.), предмета дослідження
(наприклад, рівень економічної захищеності студентів), проблем, цілей, завдань,
часу проведення; висунення робочих гіпотез, вибір методів; визначення структури
та організації дослідження; 2) прогнозний фон — збір даних, які впливають на розвиток
об’єкта: рішення, нові документи, безпосередні події, при цьому враховуються процеси
у суміжних сферах; 3) пошукова модель — узагальнене бачення об’єкта в системі основних
показників, параметрів, які відображають його характер і структуру; 4) пошуковий
прогноз — проекція первинної моделі у майбутнє відповідно до тенденції, яка спостерігається
з урахуванням факторів прогнозного фону з метою виявлення проблем, які підлягають
вирішенню; 5) нормативний прогноз — проекція первинної моделі в майбутнє відповідно
до заданих цілей і норм за визначеними критеріями; 6) оцінювання ступеня достовірності
та уточнення прогностичних моделей за допомогою системи експертного опитування;
7) вироблення рекомендацій для підготовки оптимальних рішень на основі зіставлення
прогностичних моделей.

Глобальне моделювання пройшло значний шлях і є одним з основних
напрямів прикладних системних досліджень, важливим інструментом пізнання. Визначною
особливістю глобального моделювання, що надає йому особливої актуальності, є необхідність
системного синтезу глобальних процесів в усій їх складності та взаємопов’язаності,
багатоманітності та наявності суперечностей. При побудові глобальних моделей враховуються
соціальні, політичні, культурні, екологічні та інші фактори. Такий підхід сприяє
виявленню і передбаченню можливих тенденцій подальшого розвитку.

Всесвітньовідомі вчені С Хантінггон, Г. Кіссінджер і 3. Бжезінський
спробували викласти свої глобальні моделі взаємовідносин держав, у яких врахували
майже всі зазначені вище фактори. Особливістю цих моделей є те, що вони дійсно мають
певний вплив на політику США, тобто не залишились ідеєю на папері.