Поняття політичної системи ЄС

Поняття
політичної системи ЄС

Свого
часу американські дослідники Г. Алмонд і Д. Істон першими створили формальні
межі для визначення та аналізу політичних систем. Політична система
розглядається ними як сукупність взаємодій, які здійснюють індивіди в межах
призначених для них ролей і які спрямовані на владний розподіл цінностей у
суспільстві. Головне призначення політичної системи полягає у виконанні функції
розподілу цінностей та примушенні більшості членів суспільства погодитися на
нього на тривалий час. Невиконання
системою цієї функції призводить до зростання напруження в системі і навіть до
її руйнування.

У межах
даної моделі державну політику розглядають як відповідь політичної системи на
сили, що впливають на неї зовні, тобто як вихід системи. Сили, що
виникають під впливом навколишнього середовища, розглядаються як вхідсистеми.

Отже, політична
система – це цілісна, впорядкована сукупність взаємопов’язаних структур та
процесів, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим,
ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного
режиму, які владно розподіляють певні блага та цінності в суспільстві.

Навколишнім
середовищем є
будь-які умови або обставини, що визначаються як зовнішні відносно кордонів
системи. Виходам політичної системи є владний розподіл цінностей та
забезпечення прийняття їх населенням, що конституює власне державну політику. Зворотний
зв’язок – це процес, за якого інформація про навколишнє середовище і стан
політичної системи сприяє коригуванню або зміні її поведінки, наближаючи тим
самим систему до поставленої мети та максимальної ефективності. Передбачається
також, що елементи політичної системи взаємопов’язані, що система може
відповісти на вплив сил навколишнього середовища і що вона буде це робити задля
власного самозбереження.

Цінність
системної моделі для аналізу та вивчення політичної системи полягає в
можливості постановки низки питань щодо: факторів навколишнього середовища, які
генерують вимога до політичної системи; важливих характеристик політичної
системи, що дають їй можливість трансформувати вимоги в державну політику і
самозберігатися; впливу навколишнього середовища на характер політичної
системи; характеристик політичної системи, які впливають на зміст державної
політики; зворотного впливу державної політики на навколишнє середовище та
характер політичної системи тощо.

Виділяють
такі основні елементи демократичної політичної системи:

1) Існує
стабільна та чітко визначена група інститутів для колективного прийняття рішень
і набір правил і норм, що управляють відносинами між цими інститутами та
всередині їх.

2) Громадяни
та соціальні групи намагаються реалізувати свої прагнення та інтереси за
допомогою політичної системи або безпосередньо, або використовуючи так звані
посередницькі організації: групи інтересів, політичні партії, громадські
організації тощо.

3) Колективні рішення в такій політичній
системі мають суттєвий вплив на розподіл економічних ресурсів та розподіл
соціальних та політичних благ у її межах.

4) Існує
взаємодія та постійний зворотний зв’язок між входом (вимога і підтримка) і
виходом (політичні рішення та дії з їх реалізації) політичної системи.

Сучасна
політична система ЄС містить всі вищезазначені елементи.

По-перше, рівень інституційної
стабільності та складності в ЄС є набагато вищим, ніж в будь-яких інших
міжнародних організаціях. Базова інституційна «четвірка» Спільноти – Комісія,
Рада, Європейський Парламент, Суд – була створена в 50-х рр. Установчі договори
(Паризький договір 1951 р., Римські договори 1957 р.) та їх успішні реформи
надали цим інститутам досить широкі законодавчі, виконавчі та судові повноваження.
На думку експертів, ЄС має найбільш формалізований та складний набір правил і
норм прийняття рішень серед відомих в світі політичних систем.

По-друге, оскільки інститути мають широкі
повноваження, на них намагаються вплинути численні групи зацікавлених гравців:
від окремих корпорацій і бізнес-асоціацій до профспілок, політичних партій та
різноманітних неурядових організацій. Найвпливовішими групами, які мають міцні
інституціалізовані позиції в політичній системі ЄС, є уряди держав-членів та
політичні партії, що їх формують. На перший погляд, значний вплив національних
урядів робить ЄС схожим на інші міжнародні організації, але в Союзі уряди
держав-членів не мають монополії на висунення політичних вимогу межах системи.
Як і в усіх демократичних державах, вимоги надходять із складної мережі
громадських та приватних груп інтересів, які конкурують між собою у межах
політичного процесу ЄС з метою просування або захисту власних інтересів і
прагнень.

По-третє, рішення, що приймаються в ЄС, є
надзвичайно важливими для всіх сфер суспільного життя, а їх дія поширюється на
всю територію ЄС, оскільки:

– напрями політики ЄС охоплюють всі
сфери публічної політики, у тому числі: регулювання ринку, соціальну політику,
захист навколишнього середовища, регіональну політику, громадянство, та інші;

– за
підрахунками експертів, інститути ЄС встановлюють понад 80% правил і норм, що
обумовлюють виробництво, розподіл та обмін товарів, капіталів та послуг на
ринках держав-членів;

– нормативно-правові акти первинного
та вторинного законодавства ЄС є частиною національного законодавства
держав-членів, а право Союзу має верховенство над національним;

Безсумнівно,
рішення ЄС мають суттєвий вплив на те, що називають «владним розподілом благ» і
визначають хто в європейському суспільстві отримує певні блага, коли і як.

По-четверте, політичний процес у межах
політичної системи ЄС є невід’ємним аспектом політичного життя в Європі.

Функціонування
політичної системи ЄС

В основі
політичної системи ЄС знаходяться громадяни 28 держав-членів. Європейські
громадяни спрямовують свої вимоги до політичної системи Союзу, використовуючи
різні канали. На національних виборах громадяни обирають депутатів національних
парламентів, які у свою чергу формують уряди, що представлені в Раді ЄС. На
європейських виборах громадяни обирають депутатів Європейського Парламенту.
Вступаючи до політичних партій та підтримуючи різноманітні групи інтересів і
громадські організації, громадяни надають цим посередницьким організаціям
можливість залучитися до процесу вироблення політики ЄС. Подаючи позови в
національні суди та Суд ЄС громадяни впливають на розвиток законодавства ЄС та
його втілення у життя. В результаті цих зв’язків посадовці всіх інститутів ЄС
змушені брати до уваги стан громадської думки в процесі визначення своїх
уподобань та вибору напряму й змісту дій в процесі вироблення політики.

Можна
виділити два види посередницьких організацій, які зв’язують громадськість з
політичним процесом ЄС:

– політичні партії є основними
політичними організаціями в усіх сучасних демократичних системах. Політичні
партії мають вплив на кожен інститут ЄС. Як вже зазначалося, політичні партії,
як переможці національних перегонів за право формування уряду, представлені в
Раді ЄС за допомогою своїх представників в національних урядах. Деякі комісари
Європейської Комісії також є вихідцями з лав національних політичних партій,
оскільки починали свою політичну кар’єру як партійні функціонери. Депутати
Європейського Парламенту обираються на основі партійних платформ і формують
партійні групи у його складі, структуруючи політичну організацію і конкуренцію
цього представницького органу. Нарешті, партійні організації найвпливовіших
європейських політичних партій пов’язані на рівні ЄС за допомогою
транснаціональних партійних федерацій;

– групи інтересів, які формуються з
метою просувати або захищати інтереси своїх членів у межах політичного процесу.
Національні групи інтересів лобіюють в національних урядах або безпосередньо в
інститутах ЄС, більше того, однакові за переконаннями групи інтересів з різних
держав-членів об’єднують зусилля з метою лобіювання в Комісії, робочих групах
Ради та серед депутатів Європейського Парламенту. Групи інтересів також
фінансують політичні партії для того щоб вони представляли їх погляди на національному
та європейському рівнях. В кожному секторі політики представники груп інтересів
формують мережі політики, в яких відбувається ретельне обговорення предмету^
політичного компромісу. Подаючи позови в національні суди та Суд ЄС групи
інтересів впливають на процес застосування законодавства ЄС.

Вищезазначені
інститути ЄС, кожен з яких має свій обсяг повноважень та набір функцій, беруть
участь у виробленні таких видів політики:

– регуляторна політика, яка містить
правила, що забезпечують вільне пересування товарів, людей, капіталів і послуг,
а також охоплює зусилля з гармонізації більшості національних промислових
стандартів, соціальних політик та політик охорони навколишнього середовища,
конкурентних політик.

– політика витрат, яка передбачає
трансферти ресурсів за допомогою бюджету ЄС і охоплює спільну
сільськогосподарську політику, соціально- економічну та регіональну політику
згуртування, науково-дослідну політику та політику розвитку;

– макроекономічна політика, яку
реалізують у межах економічного і монетарного союзу, де Європейський
центральний банк управляє грошовими ресурсами, здійснює монетарну політику та
координацію й перевірку національних політик зайнятості та оподаткування:

– громадянська політика, яка
передбачає захист економічних, політичних і соціальних прав громадян ЄС і
охоплює співробітництво у галузі юстиції та внутрішніх справ, спільну
імміграційну політику та політику надання притулку, співробітництво
поліцейських сил, а також у сфері європейського громадянства;

– зовнішня політика, яка має на меті
забезпечення узгодженої та єдиної позиції ЄС на міжнародній арені. Охоплює
торгівельну політику, зовнішньоекономічні відносини, спільну зовнішню політику
та політику безпеки та європейську політику безпеки та оборони.