Обов’язковість вказівок прокурора органам розслідування і процесуальна самостійність слідчого

Обов’язковість вказівок прокурора органам розслідування і
процесуальна
самостійність слідчого

Значні важелі
впливу на слідчого має прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під
час проведення досудового розслідування, а також процесуальне керівництво досудовим
розслідуванням (ч. 2 ст. 36 КПК).

Письмові вказівки
прокурора обов’язкові для слідчого і підлягають виконанню (ч. 4 ст. 40 КПК)

«Слідчий зобов’язаний
виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання
слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому
цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.»

Слідчий, при
здійсненні повноважень, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання
в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної
влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові
особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні
рішення слідчого.

У випадках відмови
прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів
забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних
слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового
розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань,
порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує
відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

КПК Стаття
311. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які можуть оскаржуватися слідчим

Під час досудового
розслідування слідчий, який здійснює розслідування певного кримінального правопорушення,
має право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті
або вчинені у відповідному досудовому провадженні, крім випадків, передбачених цим
Кодексом.

Стаття 312. Порядок оскарження рішень, дій
чи бездіяльності прокурора

Скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність
прокурора повинна подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту
прийняття або вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності.

Скарга слідчого подається прокурору вищого рівня щодо прокурора, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються.

Оскарження слідчим
рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання.

Стаття 313. Порядок вирішення скарги на рішення,
дії чи бездіяльність прокурора

Прокурор вищого
рівня, до якого надійшла скарга на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, зобов’язаний
розглянути цю скаргу протягом 3 днів з моменту її надходження і надіслати своє рішення
слідчому та прокурору, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржувалася.

За наслідками
розгляду скарги можуть бути прийняті рішення про:

1) залишення
рішення чинним, визнання законними вчинених дії чи бездіяльності;

2) зміну рішення
в частині;

3) скасування
рішення і прийняття нового рішення, визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності
і зобов’язання вчинити нову дію.

Рішення прокурора
вищого рівня є остаточним і не підлягає оскарженню до суду, інших органів державної
влади, їх посадових чи службових осіб.

Неодмінною умовою
ефективного, повного та неупередженого розслідування і виконання завдань кримінального
провадження є наявність у слідчого процесуальної самостійності. У новому КПК України
слідчого все ще визначено як процесуально самостійного суб’єкта кримінального провадження
(ч. 5 ст. 40 КПК України). Слідчий є процесуально самостійною фігурою, наділеною
певними повноваженнями для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні,
визначення напрямку слідства, обрання процесуальних засобів для забезпечення повноти
розслідування. Процесуальна самостійність слідчого визначається такими умовами:

1) обсягом наданих
законом повноважень;

2) параметрами,
якими керується слідчий при оцінці доказів;

3) механізмом
його взаємодії з прокурором, керівником органу досудового розслідування, з оперативними
підрозділами, а також з іншими учасниками кримінального провадження;

4) порядком вирішення
спорів через незгоду слідчого з указівками прокурора,керівника органу досудового
розслідування, старшого слідчої групи тощо.

Аналізуючи положення
ст. 40 КПК України, є підстави констатувати, що процесуальний статус слідчого виписаний
не досить чітко. Так, незважаючи на задекларовану самостійність слідчого (як це
випливає із приписів ч. 5 ст. 40 КПК України), він зобов’язаний виконувати доручення
та вказівки одночасно як прокурора, так і керівника органу досудового розслідування.
І хоча він наділений правом на їх оскарження (ст. 311 КПК України), проте оскарження
не зупиняє їх виконання. Усі без винятку вказівки прокурора, під загрозою кримінальної
відповідальності (ст. 381-1 Кримінального кодексу України), стають для нього обов’язковими
для виконання, навіть якщо їхній зміст суперечить його внутрішньому переконанню.
Не виконати ці вказівки слідчий не зможе.