21. Концепція «Rimland» Н. Спікмена

Концепція «Rimland» Н. Спікмена та її практична реалізація
США

Спікмен, уважно вивчив праці Макіндера, запропонував свій варіант
базової геополітичної схеми, яка дещо відрізняється від моделі Макіндера. Основною
ідеєю Спікмена було те, що Макіндер, нібито, переоцінив геополітичне значення heartland’а.
Ця переоцінка зачіпала не лише актуальне становище сил на карті світу, зокрема,
могутність СРСР, а й початкову історичну схему. Спікмен вважав, що географічна історія
“внутрішнього півмісяця”, rimland, “берегових зон”, здійснювалася
сама по собі, а не під тиском “кочівників Суші”, як вважав Макіндер. З
його точки зору, heartland є лише потенційним простором, який отримують всі культурні
імпульси з берегових зон і не несе в самому собі ніякої самостійної геополітичної
місії або історичного імпульсу. Rimland, а не heartland є, на його думку,
ключем до світового панування.

Суть доктрини Спайкмена – організація жорсткого контролю берегових
територій Євразії: Європи, арабських країн, Індії, Китаю, Південно-Східної Азії
і т. д. Тільки жорсткий контроль над цим поясом, на його думку, принесе остаточну
перемогу в боротьбі континентальних і морських сил. Позначений євразійський пояс
прибережних територій, або “маргінальний півмісяць”, тобто смуга, що тягнеться
від західної до східної околиці євразійського континенту, Спайкмен назвав євразійським
“Рімленд” (Rimland, від англ, rim – ободок, край). Цей пояс, що охоплює
величезну сухопутну масу, починаючи від Англії і закінчуючи Японією, Охотським морем,
що пролягає між північним континентом і двома південними і дозволяє контролювати
Великий морський шлях миру. Таким чином, вчений-політик поділив геополітично світ
на дві частини – “Хартленд” і “Рімленд”.

Спайкмен стверджував, що життя “внутрішнього півмісяця”,
або “берегових зон”, йшла сама по собі, а не під тиском “кочівників
суші”. На думку Спайкмена, “Хартленд” – це лише потенційний простір,
який отримує культурні імпульси з “берегових зон”, а не навпаки. Він не
виконує ніякої самостійної геополітичної функції і не дає історичного імпульсу.
Ключем до світового панування є “Римленд”, а не “Хартленд”.

Геополітичну формулу Макіндера “Той, хто контролює Східну Європу, домінує над heartland`ом; той, хто домінує
над heartland’ом, домінує над Світовим Островом; той, хто домінує над Світовим Островом,
домінує над світом“. Спікмен запропонував замінити своєю “Той, хто домінує над rimland домінує над Євразією;
той, хто домінує над Євразією тримає долю світу у своїх руках”.

Rimland має перебувати під “інтегрованим
контролем” США. Концепція “Хартленд-Рімленд” перетворилася на посібник
для політиків, згідно з яким Сполученими Штатами щодо СРСР проводилася “політи­ка
стримування”.

Новим елементом геополітичної картини
світу Н. Спікмен виз­нав “Серединний
океан”. Західна Європа та Східне узбережжя США формують “атлантичне
співтовариство”, перетворюючи північ Атлантичного океану у “внутрішнє
море” найрозвинутішої в усіх відношеннях західної цивілізації. Центральною
потугою “нового континенту” автор називає США, закликаючи їх покінчити
з ізоляціоналізмом та відводячи Європі роль додатка. І хоча багато передбачень і
рекомендацій Н. Спікмена втілились у життя (створення НАТО, “холодна війна”,
недопущення союзу СРСР-Китай, гегемонія США у світі тощо), у поглинання Сполученими
Штатами Західної Європи важко повірити.

Розвинув Н. Спікмен і ідею А. Мехена
про геополітичну мо­гутність держави, виділивши вже 10 критеріїв, виходячи з яких
слід її оцінювати. А саме: поверхня території, природа кордонів, чи­сельність населення,
наявність корисних копалин, рівень еко­номічного і технологічного розвитку, фінансова
забезпеченість, етнічна однорідність, рівень соціальної інтеграції, політична ста­більність
та національний дух. Маючи низький сумарний результат, держава повинна шукати союзу
із сильнішим суб’єктом.