20. Хелфорд Макіндер і теорія «Хартленда»

Хелфорд Макіндер і теорія «Хартленда»

Одним з найвпливовіших англійських вчених був Хелфорд Дж. Маккіндер. Вчений підкреслював зв’язок між географією та історією і визначав географію як науку, що дозволяє прослідкувати зв’язок між людиною та її природним оточенням. Але Маккіндер більше цікавився дослідженням проблем загальносвітового значення.

Першою визначною працею цього вченого стала видана в 1902 році “Британія та британські моря”, яка була прикладом регіонального дослідження у глобальному контексті. У 1904 році у доповіді “Географічна вісь історії” в Королівському географічному товаристві Маккіндер вперше висунув теорію “хартленда” (серцевинної землі).

Вихідною позицією вченого було судження про те, що світову історію можна розглядати як конфронтацію між континентальними і океанічними державами, яку він прослідкував в просторово-часовому аспекті. Постійні зміни в рівновазі сил лежать в основі складного комплексу міждержавних відносин.

Згідно теорії хартленда світ ділився на дві геополітичні півкулі, континентальну і океанічну. Це бінарне ділення світу в своїй основі конфронтаційне, тобто центри можуть змінюватися, але протистояння не уникнути.

В своїх дослідженнях Маккіндер частково спирається на концепцію американського географа Мехена про співвідношення морської і континентальної сил. Але на відміну від Мехена, Маккіндер вбачав основну потенційну силу світу в Євразії.

Межі хартленду мали визначатися зоною, недосяжною для суден морських держав. За моделлю Маккіндера хартленд оточує просторовий елемент – внутрішній півмісяць, який розташований на материковій Європі і в Азії (Німеччина, Австрія, Туреччина, Індія, Китай). Саме ці території захищають хартленд як щит, але можуть бути об’єктом експансії з боку морських держав. Наступним елементом є зовнішній півмісяць, який включає Британію, Південну Африку, обидві Америки, Японію.

Причини непереможності “Хартленда” в тому, що морський флот не може вторгнутися в цю зону, а спроби військ морських країн підкорити величезні простори Євразії завжди кінчалися крахом.

У 1943 році Маккіндер переробив свою модель хартленду згідно з сучасними світовими тенденціями. Хартленд ототожнювався з СРСР і об’єднувався з Північною Атлантикою, включаючи “міжконтинентальний океан” і його “басейн” в складі Західної Європи і Англо-Америки із країнами Карибського басейну. Цей простір він розглядав як опорний елемент планети, відділений від іншого опорного елементу, і можливої у майбутньому противаги першому в складі Індії і Китаю.

Отже, Маккіндер дає поняття “Хартленда”, який знаходиться в межах Світового острова. Сюди він включає Азію, Африку та Європу.

“Той, хто править у Східній Європі, той панує над” Хартлендом “; той, хто править” Хартлендом “, панує над Світовим островом; той, хто править Світовим островом, панує над світом“.

Геополітична карта світу, на думку Маккиндера, складається з трьох основних частин:

1) “осьової зони“, що включає в себе басейни річок Північного Льодовитого океану, а також два моря – Каспійське і Аральське;

2) “зовнішнього півмісяця“, куди входять території США, Англії та Японії;

3) “внутрішнього півмісяця“, затиснутого двома попередніми частинами, який включає Китай, Південно-Східну Азію, Індію і т. д.