42. Ідея пасіонарності та цикли євразійської історії за ідеєю Гумільова
Ідея пасіонарності та цикли євразійської історії за ідеєю Гумільова
Наприкінці 60-70-х років XX ст. розрізнені течії євразійства сформувалися в якісно нову течію — неоєвразійство. Ця течія пов’язана з ідеєю пасіонарності Льва Гумільова.
Гумільов вперше створив невідому до того часу в Росії нову науку – етнологію. За Гумільовим етнологія як наука ставить своєю метою «вивчення взаємовпливу і взаємозв’язку географічного, історичного і людського факторів у біосфері».
Гумільов вважав, що в біосфері відбуваються деякі зміни – хімічні процеси, різного роду космічні випромінювання та інші зовнішні впливи, які дають пасіонарний поштовх подіям на планеті (його можна розуміти як природну енергію, яка створює у людини особливе бажання до ще більшої активності). В результаті цього поштовху люди (народи, етноси) свідомо направляють отриману із зовнішнього світу природну енергію на яку-небудь активну діяльність. Це і становить основу як творчих, так і руйнівних процесів на планеті. Гумільов пише, що в результаті пасіонарних поштовхів люди готові жертвувати собою заради різних ідеалів, створюють, або руйнують поселення, цивілізації і культури.
У статті «Горе від ілюзій» Гумільов, виходить з того, що народи, культури, суспільства і цивілізації, подібні живим організмам – вони проходять періоди народження, юності, зрілості і старіння, а потім зникають з історичної арени. Розглядаючи цей процес на прикладі Євразії, він приходить до висновку, що саме «пасіонарні поштовхи визначили ритми життя мегаконтиненту Євразії, зумовили в різні періоди ті чи інші пріоритети її етнічного та культурного розвитку, формування її як геополітичної реальності».
Період від моменту пасіонарного поштовху (появи перших пасіонаріїв в спокійній популяції) до повернення в новий стан рівноваги Гумільов називає гомеостазом. Цей період займає близько 1200-1500 років. За цей час пасіонарність різко зростає і починається фаза підйому. Структура етнічної системи постійно ускладнюється і з розрізнених суб’єктів (станів) виникає єдиний новий етнос. Коли пасіонарність досягає вершини, створюється єдиний етнічний світ – суперетнос, що складається з окремих, близьких один до одного по поведінці і культурі етносів. Вся подальша етнічна історія пов’язана із зворотним процесом – руйнуванням створеного суперетносу внаслідок спаду пасіонарності.
Етнос у своєму життєвому циклі (тобто в процесі етногенезу) проходить 7 стадій:
– фазу підйому пасіонарності
– фазу граничної пасіонарності
– фазу надлому (тобто різкого спаду пасіонарності)
– інерційну фазу (поступовий спад пасіонарності)
– фазу втрати пасіонарності
– меморіальну фазу, коли після деякої регенерації пасіонарності етнос перетворюється на релікт,
Загальна тривалість циклу етногенезу становить близько 1200-1500 років.