43. Становлення та реалізація концепції ісламського економічного порядку

Становлення та реалізація концепції ісламського економічного порядку

Початок дискусій про те, як може поєднуватися доктрина Ісламу з практичними моделями економіки, належить до кінця 50-х-початку 60-х рр.. З кінця 70-х рр.. концепція ісламської економіки розвивається у взаємозалежності з проектами господарських перетворень в усьому мусульманському світі. І якщо до цього часу мусульманські вчені орієнтувались на західні економічні моделі, то сімдесяті роки характеризуються поверненням до ісламських цінностей. У 80-і рр.. Іран, Пакистан, Судан зробили спроби реалізації ісламських ідей на практиці (у тому числі шляхом ісламізації економіки). У розробці моделі мусульманської економіки брали участь теологи з Пакистану, Єгипту, Саудівської Аравії. Спроби створення ісламської економіки або її окремих елементів робилися в рамках Організації Ісламської конференції (ОІК), а також на неурядовій основі.

Іслам зацікавлений у створенні сильної і розвиненої економіки. Процвітання максимально більшого числа людей, соціальну захищеність можна забезпечити тільки в економічно стабільній державі. Концепція ісламського економічного порядку в стислому вигляді містяться в Загальній ісламській декларації прав людини (ст. 15):

1) у своїй господарській діяльності всі люди мають право користуватися природними багатствами. Це блага, даровані Аллахом в інтересах усього людства;

2) всі люди мають право добувати засоби до існування відповідно до Закону (шаріатом);

3) кожна людина має право власності, якою володіє індивідуально або спільно з іншими особами;

4) бідняки мають право на певну частину власності багатих, встановлену «закятом» і виділяється відповідно до Закону;

5) всі засоби виробництва повинні використовуватися в інтересах всієї громади (умми), забороняється не приймати їх в розрахунок або погано ними розпоряджатися;

6) для забезпечення розвитку збалансованої економіки та захисту суспільства від експлуатації ісламський Закон забороняє монополії, надмірно обмежувальну комерційну діяльність, лихварство, використання примусових заходів при укладанні угод і публікацію брехливої реклами;

7) у суспільстві дозволені всі види економічної діяльності, якщо вони не приносять шкоди інтересам громади (умми) і не порушують ісламські закони і цінності.

Основні правила ісламської концепції економіки:

– Право володіння в Ісламі носить обмежений характер і виконує, по суті, соціальну функцію. Все майно належить Аллаху, і право індивідуума зводиться до права на використання;

– Кожен мусульманин повинен працювати, щоб забезпечити своє існування. Тому будь-яка форма прибутку без особистого внеску у вигляді роботи або ризику заборонена.

– Гроші виконують лише функцію обміну;

– Матеріальні та духовні блага супроводжують один одного. Матеріальні блага – це споживання товарів і послуг, а духовні – це розпорядження Корану, наприклад, про подачу милостині і прояві солідарності з бідними людьми. Збільшення матеріальних благ за рахунок духовних суперечить духу Ісламу.