49. Сучасна стратегія національної безпеки США
Сучасна стратегія національної безпеки США
Відповідно до законодавства США, президент щорічно подає у Конгрес Стратегію національної безпеки, в якій визначаються основні цілі, завдання і напрями діяльності американської адміністрації в області зовнішньої і внутрішньої політики на найближчий рік.
Нові пріоритети закріпила прийнята в серпні 1991 р. «Стратегія національної безпеки США». Її автори фіксували зниження загрози війни з СРСР і одночасно вказували на зростаючу загрозу виникнення регіональних конфліктів. Основним завданням в Стратегії вважалося посилення стратегічної мобільності американських збройних сил і збереження за США статусу провідної океанської держави.
Події 11 вересня 2001 року змінили вектор розвитку стратегічної думки США. Перебуваючи при владі Дж. Буш молодший виробив унікальний документ, який найкраще ілюстрував образ світу, на основі якого американський уряд будуватиме свою політику. Стратегія національної безпеки, прийнята 20 вересня 2002 року, зібрала до єдиного цілого стратегічні пріоритети та задачі країни, описує засоби для досягнення цих цілей та містить проект майбутнього світового порядку. Адміністрація Джорджа Буша оголосила війну транснаціональному тероризму, а боротьбу з ним зробила головним зовнішньополітичним пріоритетом.
Реалізація Стратегії Національної безпеки здійснюється на позиціях проголошення лозунгів за демократію та свободу, боротьбу проти тероризму.
В якості основ, на яких повинна базуватися сучасна стратегія національної безпеки США, обрані:
– захист свободи, справедливості та гідності людей у різних куточках земної кулі.
– історично обумовлене світове лідерство США у зростаючому співтоваристві демократичних держав, які також протистоять глобальним загрозам.
Після обрання на пост президента, Барак Обама запропонував свій проект Стратегії національної безпеки. Для досягнення своїх цілей він спирається на «розумну силу» – дипломатію, коли як його попередник – Джордж Буш молодший всі проблеми вирішував силою.
Стратегія 2010 року торкається ролі США в міжнародній політиці. У ній підтверджується тенденція до формування деяких центрів сили. Але визначається, що Сполучені Штати не зможуть самотужки боротися із глобальними викликами, тому вони будуть активно співпрацювати з іншими державами. Але також Стратегія підтверджує можливість односторонніх силових дій США для захисту власних інтересів.
Нова Стратегія досить сильно відрізняється від доктрини Дж. Буша-молодшого:
Для досягнення глобального лідерства США використовує неоліберальні підходи. В документі робиться акцент на особливу роль «м’якої сили»:
– дипломатія, співробітництво та міжнародно-правове врегулювання;
– в основу політики закладається визнання великої кількості центрів сили, підтримка ліберально-демократичних реформ у інших державах;
– «ісламський екстремізм» вже не виступає в якості джерела загрози. США будують свою зовнішню політику на покращенні відносин із мусульманськими країнами;
– підкреслюється необхідність спільних дій держав в рамках міжнародного права та підвищення ролі дипломатії таким чином;
– робиться особливий акцент на використанні міжнародних організацій для вирішення складних світових проблем