52. Військово-стратегічна співпраця США

Військово-стратегічна співпраця США, Китаю, Росії в оцінках сучасних геополітиків

Налагоджувати відносини з Москвою Пекін почав ще за існування Радянського Союзу, так як в той період у зовнішньополітичній логіці Китаю стала працювати стратегія відносин у «великому трикутнику» Вашингтон – Пекін – Москва. При цьому якщо раніше Китай прагнув «блокуватися» з США проти СРСР, то посилення американського впливу, ослаблення і подальший розпад Радянського Союзу змусили КНР піти на російсько-китайське зближення. Фактично відразу після розпаду СРСР Китай заявив про визнання Росії і взяв курс на зближення. Перші контакти здійснювалися по лінії військово-промислових зв’язків, однак почалося налагодження і торговельно-економічних контактів.

Надалі російсько-китайське співробітництво у військово-технічному та військово-промисловому плані розвивалося дуже активно. Можна сказати, що якщо модернізація китайської промисловості йшла за рахунок Заходу, то модернізацію оборони для КНР багато в чому зробила Росія.

Китай прагне подолати слабкості своєї технологічної бази за допомогою закупівель озброєнь за кордоном, і роль ключового донора для неї грає Росія. Остання веде раціональну експортну стратегію щодо КНР. Не надаючи йому “проривних” зразків зброї, вона уважно стежить за тим, щоб Пекін не сильно удосконалював за її рахунок власну базу військового виробництва.

Відмінною особливістю міжнародних відносин після розпаду СРСР стало те, що Сполучені Штати продовжують розглядати себе як наддержава, яка прагне поширити американські цінності по всьому світу. Росія ж у певному сенсі стала схожою на Китай та Індію – регіональні ядерні держави. Ці країни не бажають в якій би то не було ступені обмежувати свій суверенітет і свободу дій на міжнародній арені.

2001 р. став переломним як для всього світу, так і для американо-китайсько-російських відносин у зв’язку з подіями 11 вересня в Нью-Йорку і підписанням 16 липня в Москві «Договору між РФ і КНР про добросусідство, дружбу і взаємну допомогу». Незважаючи на те що кожен з партнерів продовжує існувати і діяти переважно автономно, ступінь усвідомлення необхідності погоджувати якісь дії збільшився.

Бжезинський – «КНР все більш прагматично підходить до ролі Сполучених Штатів у АТР, нервово реагує на Японію, зверхньо поглядає на Індію і ні в що не ставить Росію. Присутність же в регіоні збройних сил США він пояснює тим, що «якби сполученим Штатам довелося вивести свої війська з цього регіону, повторення сценарію європейської історії XX століття було б досить імовірним»

Таким чином, однією з причин зацікавленості Вашингтоном в конструктивних відносинах з Москвою є той факт, що у Росії є реальні можливості збільшувати або зменшувати конкурентоспроможний силовий, економічний та інший потенціал КНР. Виходячи з вищесказаного, можна погодитися з думкою про те, що при потенційному геополітичному зіткненні США і КНР, Росія може стати стратегічним тилом Китаю. Саме тому США докладають зусиль для утримання Росії і Китаю в режимі конструктивного діалогу з собою, хоча між Вашингтоном і цими країнами існує великий спектр розбіжностей. При цьому Вашингтон вважає, що на відміну від Сполучених Штатів Росія і КНР – регіональні держави. Тому до сфери міжнародної взаємодії КНР, РФ і США він відносить тільки боротьбу з тероризмом, участь в економічній глобалізації та здійснення процесів демократизації.

В цілому ж, враховуючи сучасний розвиток Росії, вона представляє «загрозу» США тільки як потенційна союзниця КНР в американо-китайському протистоянні. Тому, на думку деяких російських дослідників, важливе завдання Вашингтона полягає в тому, щоб мирними засобами (без застосування силових методів) перетворити Росію на без’ядерну державу – це частина китайської політики США, тому що ослаблена і без’ядерна Росія перестане бути небезпечною для США як стратегічний партнер КНР. Тому в таких умовах Китай і Росія можуть виявитися дуже корисними один одному в справі зміцнення самостійності своїх зовнішньополітичних позицій.