67. Латинська Америка: статус в геополітичних концепціях
Латинська Америка: статус в геополітичних концепціях та можливості повернення на геополітичну арену
Європейські геополітики схильні визнавати соціокультурну специфіку Латинської Америки і її відмінність від Заходу. Американські автори бачать в Латинській Америці продовження західної цивілізації: вони розглядають латиноамериканську цивілізацію як субцивілізацію всередині західного світу.
Геополітичний статус країн континенту визначається їх здатністю грати самостійну роль у світовій політиці та впливати на прийняття рішень з глобальних проблем. Політична вага держав Латинської Америки залежить від комплексу внутрішніх (цивілізаційних, економічних, соціальних, культурних) і зовнішніх факторів, які визначають їх положення в геополітичному просторі.
Геополітичний статус країн Латинської Америки визначає ресурсна економіка як результат їх колоніального минулого і відсталості. До цих пір в світовій економіці за латиноамериканськими державами закріплена роль експортерів мінеральної сировини та продуктів сільського господарства. Кожна країна спеціалізується на експорті одного-двох видів сировини і продуктів, від яких безпосередньо залежить її добробут. Еквадор експортує нафту і банани, Болівія – олово і природний газ, Колумбія поставляє в інші країни каву і нафту, Аргентина – м’ясо, шерсть і пшеницю…
Геополітична стратегія країн Латинської Америки орієнтована на вирішення двох завдань:
1) усвідомлення необхідності об’єднання латиноамериканських держав для проведення загальної економічної політики та відстоювання спільних позицій на світовій арені;
2) створення противаги тиску США в регіоні шляхом вибудовування нових економічних і політичних відносин з Європейським Союзом і Росією. Вирішення цих двох завдань взаємопов’язане і залежить від відносин з США.
Незважаючи на зміну форм і методів геополітичного контролю, стратегія США щодо країн Латинської Америки в останні роки залишилася колишньою – прагнення до гегемонії на континенті. Якщо в першій половині XX в. переважало відвертий політичний тиск і навіть військові інтервенції США в регіоні (в Мексику, на Гаїті, в Домініканську республіку), то сьогодні переважає більш м’який геоекономічний тиск під демократичними гаслами гуманітарної допомоги та розвитку партнерських відносин. США стали приділяти увагу формуванню конструктивних відносин з Латинською Америкою в економічній і політичній сферах. Прагнення американців спрямовані на те, щоб латиноамериканські політичні та економічні структури набували все більшу схожість із Заходом і були повністю підконтрольні.
Зараз вже можна говорити про складне багатовекторному явище, яке можна назвати латиноцентризмом, обумовленим зростанням латиноамериканської регіональної ідентичності, відмовою від моделі західної культури, ростом торговельних зв’язків, не пов’язаних з США. Досі регіон залишається зоною інтересів США, проте все більше і більше зростає становлення самосвідомості і опору транснаціональним корпораціям на підставі національної ідентичності (партизани Колумбії), а також актів геополітичної активності деяких лідерів і країн (Уго Чавес).