75. Субрегіони Азії: географічне розташування та геополітичне становище

Субрегіони Азії: географічне розташування та геополітичне становище

Поділ Азії на субрегіони зумовлений як географічними та історико-культурними особливостями окремих територій, так і соціально-економічними тенденціями розвитку країн. Нині таких субрегіонів п’ять, серед яких: Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна і Центральна Азія.

Південно-Західну Азію окремі вчені називають Близьким, або Середнім, Сходом. Субрегіон, який розміщений на перетині важливих геополітичних, економічних, транспортних шляхів, у так званій зоні контакту Азії, Європи та Африки, має унікальну нафтоносність, більшість країн субрегіону є ісламськими за віросповіданням.

У Південній Азії зосереджена значна частина населення світу з найбільшою густотою, переважають багатонаціональні держави з різноманітними релігіями.

Південно-Східна Азія -великий історико-культурний субрегіон Азії, який завдяки географічному положенню відігравав ключову роль у розвитку світових цивілізацій. Країни регіону є важливою ланкою світової торгівлі та судноплавства. Характерною рисою субрегіону є часта повторюваність несприятливих природних процесів: землетрусів, вулканізму, руйнівних тайфунів, які призводять до катастрофічних наслідків і є частиною життя населення. Країни Південно-Східної Азії різні й за рівнем соціально-економічного розвитку.

Східна Азія налічує небагато країн, які відрізняються своїми розмірами і кількістю населення. Значний вплив на формування культурно-цивілізаційної спільності регіону в різні часи відігравав Китай. Експерти вважають, що в багатьох випадках економічні успіхи країн регіону визначаються саме китайськими особливостями розвитку, здатністю Китаю до загальної мобілізації для досягнення загальнонаціональних цілей, здатністю сприймати все нове, засвоювати його і трансформувати для себе.

Центральна Азія – це країни, що не мають виходу до океану і розміщені майже в центрі континенту. До них належать п’ять колишніх середньо-азійських республік СРСР: Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан. Різноманітність природних умов, історичних шляхів розвитку і сучасного стану країн не суперечить їх об’єднанню в один субрегіон. У сучасному світі країни Центральної Азії є переважно аграрно-індустріальними з високим рівнем розвитку добувних галузей промисловості. У 90-х роках XX ст. країни вступили в якісно новий етап розвитку: від централізовано-планової до ринкової економіки.