Політико-соціальний і військовий устрій Січі

Остап Дашкевич та Дмитро Вишневецький, черкасько-канівські старости, зібрали в першій половині XVI ст. стільки козаків, що Канів і Черкаси стали центрами українського козацтва (українських козаків до XVII ст. називають черкасами). Серед істориків існує думка, що саме О. Дашкевичу належить ідея Запорізької Січі та козацького реєстру, оскільки у 1553 р. він запропонував уряду побудувати на неприступному острові серед Дніпра замок і утримувати 2 тис. козаків. Цей задум вже втілив Дмитро Вишневецький, який заснував в сер. XVI ст. першу Січ на острові Хортиця. 

Запорізька Січ з
невеликого укріплення на дніпровському острові згодом переросла у
державно-політичне утворення з демократичним устроєм – козацьку республіку. Протягом
свого існування (ХVІ-ХVIIІ ст.) Січ вісім разів змінювала місце перебування, проте її соціально-політичний
устрій залишався незмінним.

За свідченням Д. Яворницького, існували 8 січей:

Січ мала свій
військовий та адміністративно територіальний устрій – вона поділялась на курені
та паланки, а також мала оригінальну систему органів управління. На січі були
склади, арсенали. У центрі розташовувався майдан із церквою, від нього
відходили довгі будинки – курені, у яких
жили січовики. Курінь водночас був і військовою одиницею; всього їх
налічувалося 38. Чисельність самих козаків залежала від пори року, епідемій,
перебігу воєнних подій. Умови вступу до
Січі були нескладними. Основними обов’язками козаків була військова служба.
Перебування жінок на території січі заборонялося.

Вищим законодавчим, адміністративним, судовим органом Запорізької Січі була Січова
Рада (козацька рада). 

Повноваження Ради:

• оголошення війни
  і підписання миру;
• організація
  військових походів;
• покарання
  злочинців;
• розподіл угідь
  тощо.

Рішення Ради вважалися рішеннями всього війська і були обов’язкові для виконання. Січова Рада збиралась 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня. Її учасники утворювали широке коло, всередині якого розташовувались урядовці. Свою волю козаки виявляли вигуками та підкиданням шапок. Під час походів ради відбувалися у військових таборах. На таких радах розглядалися важливі питання внутрішньої та зовнішньої політики, а також обирали козацьку
старшину – керівний орган Січі. 

До складу військової
старшини входили:

1. гетьман, або кошовий отаман, якому належала вища адміністративна, військова і судова влада на Січі. Гетьман вступав у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очолював військо;
2. військовий суддя, який за відсутності гетьмана виконував його обов’язки;
3. військовий
   осавул;
4. військовий писар;
5. курінні отамани.

До похідних та
паланкових начальників належали:

1. писар, який очолював канцелярію;
2. осавул, що відповідав за оборону Січі й організовував військову службу;
3. підписар;
4. підосавул;
5. обозний, який відав артилерією, займався комплектацією війська.

Вибори старшини відбувалися 1 січня. Символами влади були клейноди – хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.

Старшину обирала
і кожна паланка (полк), до яких входили 6-7 куренів. Кількість паланок
змінювалася від 5 до 8.

Права і обов’язки
старшини чітко регламентувалися. Козацьке звичаєве право ототожнювалося з
козацькими вольностями і козаки всіляко його захищали. Порушників негайно
позбавляли урядів і карали. Із Січі козацькі звичаєві норми поширились по всій
Україні і швидко здобули великий авторитет серед населення, ставши основою
пізніших писаних законодавчих актів.

Отже, Запорізька
Січ мала низку ключових ознак державності, які згодом були використані при
розбудові держави, та стала захисником від татарських нападів.