Виникнення козацтва

Південні землі — Середня Наддніпрянщина, Запоріжжя — мали значні природні багатства, але були незаселені. Саме тут і постає нове соціальне явище — козацтво. 

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця XV – початку XVI ст. Перша згадка про українських козаків датована 1492 р. Вже тоді козаки допомагали полякам боротися з татарами. 

Слово “козак” тюркського походження і означає “вільна людина”, “воїн-вершник”. В українській мові слово “козацтво” визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. 

Серед основних причин виникнення козацтва, можна виділити:

• соціальні (посилення феодальної експлуатації з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності);
• економічні (нестача власної землі у селян і як наслідок – переселення селян на “Дике поле”, у Запоріжжя та нижнє Подніпров’я);
• політичні (прагнення польської адміністрації залучити козацтво на службу для охорони південних кордонів від татарської загрози);
• стратегічні (загроза з боку Кримського ханства);
• національно-релігійні (політика полонізації українського населення та наступ католицької церкви на права православної).

Основними джерелами формування нової соціальної верстви в Україні були селянство, яке, тікаючи у степ, протестувало проти закріпачення та посилення феодальної експлуатації, та міщанство, котре йшло на південь спочатку з метою сезонного промислу, полювання, рибальства, а потім об’єднувалося й будувало на Дикому полі невеличкі захисні містечка — прообрази Січі. Головними справами козаків були організація походів проти татар і заготівля дичини та риби. Заможні козаки мали наймитів, у тому числі з козацького середовища, які допомагали вести господарство. У 1556 р. на о. Мала Хортиця черкаський староста Дмитро Вишневецький заснував фортецю Хортицю, яка започаткувала Запорізьку Січ. Назва “Січ” походить від слова “сікти” і означає укріплення з дерева, хмизу, глини. Крім Хортицької, також відомі січі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька, Каменська тощо.

Надзвичайно докучало Запоріжжя Польській державі. Адже масові втечі селян позбавляли феодалів робочих рук, а козацькі походи на Крим і Стамбул ускладнювали стосунки Польщі з Туреччиною. Тому, проводячи політику «поділяй і володарюй», польський уряд брав до себе на службу заможну частину козаків, забезпечивши їм привілеї. І вже їхніми руками він придушував свавілля запорожців, спрямовуючи їх на основне завдання — охороняти південні кордони держави.

У 1572 р. за наказом польського короля Сигізмунда ІІ Августа формується загін із 300 козаків, які вносилися у спеціальний список — реєстр. Реєстровим козакам була встановлена виплата з польської казни, вони не підпорядковувалися місцевій владі, а лише призначеному урядом «старшому»; козацька старшина отримала знаки влади — клейноди (булаву, бунчук, корогву, печатку).

Центром реєстрового козацтва стало м. Трахтемирів. Офіційно реєстрове козацтво називали Запорізьким Військом, якому формально підпорядковувалась і Запорізька Січ. Проте взяти Запоріжжя під свій контроль Речі Посполитій так і не вдалося. У 1578 р. реєстр становив 500 козаків, а у 1590 — вже тисячу. Але наприкінці XVI — на початку XVII ст. реєстрове козацтво разом з запорожцями все частіше виступало не тільки проти турецько-татарських агресорів, а й проти польсько-шляхетського феодального гніту, підтримуючи селянство.

Навіть будучи перехідною формою від професійної общини до повноцінної держави, Запорізька Січ, проте, відіграла найвизначнішу роль у процесі українського державного будівництва, її існування ознаменувало собою наступний після Галицько-волинського князівства етап поступового формування української етнічної держави.

 Значення козацтва в історії України: 

• заселили степові, запустілі землі; 
• захищали південні райони України від турецько-татарських нападів;
• брали участь у народних повстаннях;
• сформували основи козацької державності.