Формування перших українських партій на західноукраїнських землях

Формування
перших українських партій на західноукраїнських землях

Перші українські політичні партії з’явилися в Галичині. В жовтні 1890 р. у Львові було
створено Русько-українську радикальну
партію (РУРП).
Ініціаторами її створення були І. Франко та М. Павлик. Під впливом ідей
М. Драгоманова вони перейшли на позиції «наукового соціалізму».

У 1895 р. до програми було включено положення, що найповніше ідеї
соціалізму можна реалізувати в рамках незалежної української держави, а в
найближчій перспективі – у межах повністю автономної провінції Австрійської
імперії. У програмі також ставились вимоги передачі селянам якомога більше
землі. Декларувалася колективна організація праці й колективна власність на
засоби виробництва.

Партія видавала для селян газети «Хлібороб» і «Громада». Для пропаганди
було створено серію брошур під загальною назвою «Радикальна тактика» (І.
Франко). Незважаючи на наполегливу працю партія так і не отримала широкої
підтримки. Проти неї було налаштоване духовенство, яке заблокувало партії
доступ до селянства.

У 1899 р. з’являється Українська соціал-демократична партія (УСДП), яку заснували М.
Ганкевич, С. Вітик, Ю. Бачинський.

Основна мета створення цієї партії – відстоювання інтересів українського
робітництва. У національному питанні виступала поборником політичної
незалежності України.

У 1899 р. утворюється Українська
Національно-демократична партія (УНДП), яка стала наймасовішою і
найвпливовішою партією. До неї увійшли
народовці, незадоволені «новоерівськими» компромісами, та радикали, які
відмовлялися від соціалістичної ідеології на користь національної ідеї.

Засновники: В. Будзиновський, Ю. Романчук, К. Левицький та Є. Ливицький,
В. Охримович.

У своїй програмі УНДП проголошувала головну мету – соборність і
незалежність України.

В інших питаннях це була типова ліберальна партія, яка прагнула уникати
гострих соціальних питань. Під її впливом знаходилась «Просвіта» та інші
організації й установи.

Отже, в результаті зростання політичної сили українофілів у Галичині
слабнув вплив русофілів, які здавали свої позиції як на організаційному, так і
на політичному рівнях. У виборах 1913 р. до галицького сейму було обрано 30
українофілів і лише 1 москвофіл.