Соціальна типологія особистості
Соціальна типологія особистості
Особистість – це найвищий ступінь
духовного розвитку людини, що являє собою стійку сукупність соціально вагомих якостей,
які характеризують індивіда як унікальну суб’єктивність, здатну освоювати і змінювати
світ. Інакше кажучи, кожна особистість – людина, але не кожна людина є особистістю.
Людським індивідом народжуються, а особистістю стають.
В результаті різноманітних
за своїм змістом процесів соціалізації формуються певні типи особистості.
Конкретно-наукові типології особистості. Психологічна та соціально-психологічна типологія. У психологічних
вченнях XX ст. найбільш відомі типології Е. Шпрангера, К. Хорні, К. Юнга і Е. Фромма.
Так, німецький філософ
і психолог Едуард Шпрангер навів шість типів особистості:
1) теоретичний (прагнення
до розкриття істини, раціоналізм і критичний підхід)
2) економічний (прагнення
до вигоди і практичність)
3) естетичний (прагнення
до гармонії)
4) соціальний (любов
до людей, схильність до самопожертви)
5) політичний (любов
до влади та лідерства);
6) релігійний (пошук
сенсу життя і віра в надприродне).
Карен
Хорні розглядав три типи особистості:
1) поступливий (орієнтація
на людей)
2) відокремлений (від
людей)
3) ворожий (проти людей).
Антропологічна типологія. Серед представників
соціальної та культурної антропології найбільш відомі типологічні моделі особистості
Р. Лінтона, А. Карінера, М. Міда.
Ральф
Лінтон автор концепції базисної особистостіта статусної особистості. Під базисною
особистістю він розумів особливий тип інтеграції індивіда в культурне середовище
на основі досвіду соціалізації членів даного суспільства. Базисна структура особистості
передається з покоління в покоління за допомогою культури.
Лінтону належать також
концепції статусної особистості. На його думку, сукупність ролей, які закріплені
за певним статусом, породжують статусну особистість, властиву більшості індивідів
даного суспільства, що займають даний статус.