Структура, функції і дисфункції соціальних інститутів

Структура, функції і дисфункції соціальних інститутів

Соціальні інститути — це організовані об’єднання людей, що виконують певні соціально значимі функції, які забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконаних членами своїх соціальних ролей, що задаються соціальними цінностями, нормами і зразками поведінки.

Г. Спенсер вважав, що соціальні інститути (інституції) є каркасом суспільства і виникають внаслідок процесу диференціації суспільства.

Кожний соціальний інститут має свою структуру, яка включає:

1. Соціальні норми, правила, які уособлюються у вимогах, статутах, інструкціях, законах.

Соціальні норми — це система вимог і правил, які встановлені суспільством або групою щодо своїх членів з метою здійснення ними діяльності за певним зразком.

2. Наявність спеціалізованих установ, закладів (наприклад, тюрма, церква як будівля),

3. Спеціалізований професійний суб’єкт соціального інституту (наприклад, в політичних інститутах — чиновники).

4. Організація соціального контролю, який відбувається через відповідні санкції.

Соціальні інститути виконують у суспільстві низку функцій, серед них виділяють явні та латентні.

Явні функції – формуються і декларуються в нормативних актах (законах, постановах), статутах.

Латентні функції виражаються у непередбачених результатах діяльності інститутів або осіб, що представляють їх.

Існує ряд функцій, які є загальними для всіх соціальних інститутів.

1. Стабілізуюча

Соціальні інститути мають систему норм, правил поведінки, які закріплюють, стандартизують поведінку, роблять її передбачуваною. Соціальний контроль забезпечує порядок та межі, в яких повинна протікати поведінка кожного члена інституту.

2. Регулятивна функція – регулювання відносин між членами суспільства. Полягає у регулюванні за допомогою норм, правил поведінки, санкцій дії індивідів у межах соціальних відносин (забезпечується виконання бажаних дій і усунення небажаної поведінки)

3. Інтегративна функція

Згуртування та мобілізація соціальних груп. Полягає у згуртуванні прагнень, дій, відносин індивідів, що загалом забезпечує соціальну стабільність суспільства.

4. Транслююча функція

Передавання соціального досвіду.

Соціальний інститут транслює досвід, цінності, норми культури з покоління в покоління.

5. Комунікативна функція

Інформація, вироблена в інституті, повинна поширюватися як усередині інституту з метою управління та контролю за дотриманням норм, так і у взаємодіях між інститутами.

Г. Спенсер ввів в соціологію поняття «дисфункція соціального інституту». Цим поняттям характеризується стан, при якому соціальний інститут замість користі приносить суспільству шкоду.

Найпоширеніші дисфункції:

• невідповідність інституту конкретним потребам суспільства;
• розмитість, невизначеність функцій, виродження їх у символічні, не спрямовані на досягнення раціональних цілей;
• зниження авторитету соціального інституту у суспільстві;
• персоналізація діяльності соціального інституту – зміна функцій залежно від інтересів окремих людей, а не залежно від соціальних потреб.