Василь Капніст про автономію України

Василь
Капніст про автономію України

Капніст Василь
Васильович (1758-1823), автор робіт про автоно­мно України, як
першого кроку до відновлення державності. Народився в селі Великі Обухівці,
тепер Миргородський район. Поет, драматург, просвітитель, політичний та
правовий діяч. Батько — бригадний генерал Василь Капніст одружився на козачці
Софії Андріївні Дунін-Борковській. 23 лютого 1758 року в них з’явився Василь.
Батько на цей час загинув в бою 19 серпня 1757 р. Тому мати назвала його на
честь батька і виховання сина лягло на плечі матері, яка виховала його в
«українській національній свідомості», як писали і розповідали сучасники.

Після смерті
генерала Василя Капніста, імператриця Єлизавета Пе­трівна запросила до себе
дружину Софію Борковську на «аудієнцію». Софія з’явилася в українському
народному вбранні. У 13-річному віці Василь Капніст був капралом лейб-гвардії
Ізмайлівського полку. Вивчав латину, німецьку мови, ознайомився зі світовою
класикою, політикою та правом.

З 1775 року
офіцер Преображенського полку в Петербурзі. Після відставки оселився в
Обухівці, в садибі Капністів.

У 1782 році
очолив дворянство Миргородського повіту, пошту, те­атральні відомства, став
директором народних училищ Полтавської губернії, розробив статут Полтавського
«громадського дворянства учи­лищ (гімназії)».

З 1802 р. –
генеральний суддя Полтавської губернії. Маєток Василя Капніста у Великій
Обухівці став осередком просвітництва в Україні. Сюди приїздили Г. Державін, М.
Гоголь, М. Гнєдич, майбутні декабрис­ти: С. Муравйов-Апостол, М.
Бестужев-Рюмін, М. Лунін, О. Поджіо, П. Пестель та ін. Капніст підтримував
зв’язки з багатьма представниками інтелігенції Петербурга, був вхожий у вище
дворянське суспільство, але ніколи не забував про своє українське коріння і
завжди залишався патріотом поневоленої Батьківщини.

Василь
Капніст дуже добре володів українською мовою, писав укра­їнські пісні, музику
на слова Сковороди, створював хори на Полтав­щині, які виконували українські
пісні. В маєтку діяв домашній театр, поставили комедію «Ябіда», де ролі
виконували навіть батьки Гоголя. Перший твір «Ода» Капніст написав у 1775 році
з приводу укладання миру і Туреччиною. В 1783 році Василь Капніст пише «Оду на
рабство», яка була реакцією на указ Катерини II про закріпачення селян на
Лівобережній Україні (3 травня 1783 р.), у якому виступає на захист права
людини на свободу та проти скасування автономії України. Капністу як Київському
губерніальному маршалу шляхетства було доручено супроводжувати в 1787 р.
Катерину II по Україні та Криму. Маючи нагоду перед Катериною II поставив питання
про автономію України, як першого кроку до відновлення держави. Підготував та подав про­ект створення незалежного від
імперії козацького війська.
Катерина II в 1788 р. його відхиляє.

Троє синів
Василя Капніста – Олексій, Семен, Іван
були причетні до руху декабристів. У квітні 1791 року Капніст звертається до
Пруської влади із секретним листом про допомогу Україні де вказує, що Катерина
II, князь Потьомкін, російський уряд довели
український народ до жебрацтва, тиранії, знищують все українське. Зустрічався з самими високими російськими
політичними діячами, представниками
польських магнатів, відстоюючи інтереси
України.

У 1806 році
Василь Капніст написав збірку «Ліричні твори»,
яку вва­жають вищим досягненням його творчості
та комедію у віршах
«Ябіда», де викривалися царські суди, судді і бюрократія. Дочка Софія Капніст згадувала: «Батько мій так сильно
любив Україну, що то готовий був жерт­вувати всім своїм майном і життям для
блага українців».