Розвиток лобізму в Україні

Розвиток лобізму в Україні

Сьогодні в Україні ніхто не поставить під сумнів
існування прихованого лобізму на усіх рівнях влади. Проблема лобізму є однією з
важливих і складних в українській політиці. І справа не в його наявності, а переважно
у формі, в якій він здійснюється.

Перший етап розвитку лобізму в Україні,
напевно, можна назвати олігархічним. Він мав ознаки нецивілізованого
лобіювання, відмінною рисою якого було придбання власності і бізнес-переваг неконкурентними
методами – закриті конкурси і тендери, не обґрунтована видача державних кредитів,
адміністративні рішення, проведені в умовах правового вакууму. Йшов процес приватизації
підприємств і майже паралельно – перерозподіл власності.

З розвитком
нормального ринку наступає період цивілізованого лобізму, що характеризується
конкурентними методами впливу – PR і рекламні кампанії, ініціація експертних оцінок
проектів адміністративних рішень; наявність інститутів лобізму у вигляді організацій
і груп фізичних осіб, що займаються цією діяльністю на професійній основі.

Під маркою
лобізму у нас фігурує все, що завгодно, лише не його класична, перевірена демократією
модель. На заході лобізм є важливим елементом демократії, узгодження інтересів,
інструментом зворотного зв’язку між державою і групами інтересів соціуму.

До лобістів
відносять в першу чергу представників профспілок, ділові асоціації, громадсько-політичні
об’єднання, комітети, комісії. Лобістські організації ставлять своєю метою здійснювати
вплив на законодавчі акти, які приймаються, діяльність партій, результати виборів.

Сучасне
лобіювання в Україні законодавчо чітко не врегульовано. В основному воно пов’язане
з розподілом і перерозподілом економічних ресурсів, власності та сфер впливу. Конституція
України, хоч прямо і не регулює лобістську діяльність, але створює умови для неї,
гарантуючи «кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів
і переконань» (стаття 34); «На свободу об’єднання у політичні партії та громадські
організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних,
економічних, соціальних, культурних та інших інтересів» «Брати участь в управлінні
державними справами».та ін права і свободи від порушень і протиправних посягань
(ст. 55).

Концепція
проекту Закону України «Про лобіювання»

Український
народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні здійснює свою владу
безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування
(стаття 5 Конституції України). Основний Закон України гарантує громадянам право
брати участь в управлінні державними справами, направляти індивідуальні чи колективні
письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (статті 38 і 40). Громадяни
мають право на інші не заборонені Конституцією та законами України форми і види
участі в управлінні державними справами.