Основні ідеї «теорії груп інтересів» (А. Бентлі, А, Джорж) при прийнятті рішень

Основні ідеї «теорії груп інтересів» (А. Бентлі, А, Джорж) при прийнятті
рішень

Групи інтересів – це об’єднання
індивідів на основі спільних інтересів, які прагнуть здійснити вплив на політичні
інститути з метою прийняття найбільш сприятливих і вигідних для себе рішень.

Теорія груп інтересів була вперше
сформульована американським політологом А. Бентлі, який стверджував, що основу політичного
процесу складають зіткнення і взаємодія зацікавлених груп. Діяльність цих груп американський
учений розглядав як процес, що постійно змінюється і у ході якого здійснюється тиск
на уряд з метою примусити його підкоритися їхній волі.

Основними функціями груп інтересів
є артикуляція й агрегація інтересів, інформативна функція, формування політичної
еліти. Під артикуляцією інтересів розуміється перетворення соціальних почуттів,
емоцій, чекань у раціонально сформульовані політичні вимоги. Агрегація інтересів
означає узгодження різних потреб і вимог, їх ієрархізацію і вироблення загальногрупових
цілей.

А. Бентлі охарактеризував групу
як частину суспільства, яка, однак, не є фізичною масою, відірваною від інших людей.
Вона являє собою масу діяльності, що не виключає участі людей, зайнятих у цій та
інших подібних формах діяльності.

Основою
теорії є поняття інтересу, який власне
об єднує людей за певних умов. Причина об єднання в групу — прагнення до самовираження
й пошук особистого та колективного захисту. Групи дбають про свої інтереси так,
як це роблять індивіди. Виходячи з цього, деякі політологи розглядають політичну
систему як сплетіння груп індивідів, котрі намагаються досягти певних благ.

А. Ф. Бентлі, «група – це об’єднання громадян, що розглядається не
як абстрактна фізична одиниця суспільства, а як масова діяльність…. Немає такої
групи, в якій не було б свого інтересу. Груп без інтересу не існує.

Суспільство
– це сукупність різноманітних груп інтересів, а їх кількість обмежується лише одним показником –
інтересами, за якими вони створені і діють»

Теорія
пояснює державну політику як результат взаємодії груп інтересів, визначає плюралізм
та корпоративізм як основні моделі вироблення та реалізації державної політики

Дослідження
груп показало, що між державою і партіями, з одного боку, і суспільством – з іншого
функціонують неурядові, неофіційні, а часто неформальні співтовариства, які створюють
розгалужену структуру зв’язків і відносин, мають широкі можливості. Головне їхнє
завдання – перетворити один вид влади або впливу в іншій – політичний.