Основні аспекти теорії раціонального вибору, теорії суспільного (публічного) вибору та теорії обміну Дж. Хоманса

Основні аспекти теорії раціонального вибору, теорії суспільного (публічного)
вибору та теорії обміну Дж. Хоманса

Найпершим досягненням теорії раціонального
вибору вважається те, що вона зводить всю багатоманітність людської діяльності до
певних спрощених моделей — ігор — і в кожній із них визначає оптимальні для конкретних
суб’єктів стратегії. Отримані результати, як правило, не тривіальні й широко використовуються
для пояснення та прогнозування соціальних і політичних явищ.

Звідси виникає необхідність встановити
правила гри, які в умовах демократії визначаються Конституцією й неформальними нормами
політичного життя та втілюються в інститутах. Застосований теорією раціонального
вибору підхід до проблематики порівняльної політології називається неоінституціоналізмом.
Досі увагу вчених привертали переважно правові аспекти державного ладу. Неоінституціоналізм
розглядає парламенти, уряди, партійні системи, як ті «зв’язувальні обмеження», в
рамках яких відбувається активна взаємодія політичних суб’єктів.

Новий теоретичний інструментарій
розгортає широкі перспективи для порівняльних досліджень, значення яких надзвичайно
зросло в 80-х роках, коли чимало країн опинилося перед проблемою вибору оптимального
демократичного ладу. Не випадково наука про переходи до демократії (транзитологія)
широко застосовує засоби теорії раціонального вибору.

На нинішньому етапі теорія раціонального
вибору й неоінституціоналізм багато в чому визначають обличчя політичної науки.
Та лише дослідницька практика покаже, наскільки спроможними є претензії теорії раціонального
вибору на методологічне лідерство в політології.

У теоретичному вимірі процес прийняття
та реалізації політичного рішення відображено у теоріях раціонального вибору, теорії
суспільного (публічного) вибору та теорії обміну Дж. Хоманса. Вищеназвані теоретичні
конструкції базуються на концепції політичного ринку, представники якої говорять
про схожисть суспільних механізмів формування політики та ринку, про раціональність
як фундаментальну основу поведінки економічних та політичних акторів, прийняття
політичних та управлінських рішень. Демократія, у такому сенсі, виступає як ринковий
механізм прийняття політичних рішень, що забезпечує політичну конкуренцію та, в
кінцевому підсумку, примирення або встановлення балансу інтересів політичних акторів.

Джордж Хоманс формулює основоположний
принцип взаємодіючих людей: чим більше винагороджується певна діяльність людини,
тим частіше він її повторює.

Згідно теорії, оцінка сторонами
міри повернення свого вкладу грунтується на минулому досвіді соціального обміну.
Саме минулий досвід формує очікування своєрідної “норми поведінки”. Порушення
очікувань з боку одного з учасників взаємодії спричиняє за собою, як правило, розчарування
і агресивну реакцію.

Автори теорії відзначали, що стосунки
сторін в процесі обміну часто бувають нерівними, – один партнер програє в порівнянні
з іншим. Цим вони пояснюють існування в товаристві нерівності і статусних відмінностей
між людьми. Постійне однобічне надання важливих благ – основне джерело влади. Людина,
контролююча, наприклад, послуги, які люди не можуть отримати більше ніде, може знайти
владу над іншими.

На думку авторів теорії, окрім влади
завдяки обміну в суспільстві існують престиж, статус, порядок і тому подібне. Отже,
виходячи з того, що все вищеперелічене, можна віднести до гарантів стабільності
будь-якого суспільства, обмін є одним з найважливіших блоків у фундаменті ефективної
організації суспільного життя.

По суті, на перший план виходить
ціннісно-нормативний рівень взаємодії

Джордж Каспар Хоманс і Пітер Мікаел
Блау виходили з примату ролі людини, а не системи. Вони відстоювали величезну значущість
психічних якостей людини, бо для того, щоб пояснити поведінку людей, необхідно знати
їх душевний стан. Але головне в цій теорії, по Блау, полягає в тому, що люди постійно
прагнуть отримати винагороду (схвалення, пошану, статус, практичну допомогу) за
свої дії. І, вступаючи у взаємодію з іншими людьми, вони отримують це, хоча взаємодія
не завжди буде рівною і задовольняючою всіх його учасників.

Основна їх посилка така: коли взаємодіють
двоє або більше людей, то кожен з них розраховує отримати щось цінне для себе і
тому набуває мотивів поступитися чимось, що представляє цінність для інших. Ідея
соціального обміну у формі “балансу стимулів і вкладів” зіграла важливу
роль в розробці теорії організації, а ще раніше стала ключовим компонентом соціологічних
теорій.