Аналіз переваг та недоліків різних типів виборчих систем, випробуваних в Україні

Прокоф’єв О.В.

студент 2-го курсу факультету правової політології та соціології

Національного університету «Одеська юридична академія»

Аналіз переваг та недоліків  різних типів виборчих систем, випробуваних в Україні

В сучасній Україні існує проблема пошуку оптимальної моделі виборчої системи, оскільки з моменту здобуття незалежності в нашій державі існували і мажоритарна, і змішана, і пропорційна системи, проте жодна з них не стала ключовою для країни. І тому метою мого дослідження є  висвітлення плюсів та мінусів кожного типу виборчої системи в українському суспільстві.

В сучасній Україні діє змішана виборча система, її сутність полягає в тому, що одна частина депутатських мандатів розподіляється на основі принципів мажоритарної системи, а інша — відповідно до принципів пропорційної системи.

Змішана виборча система являє собою певний компроміс між пропорційною і мажоритарною системами, тобто компроміс між парламентською і урядовою стабільністю, яку забезпечує мажоритарна складова виборчої системи, та справедливим представництвом політичних сил і регіональних інтересів у парламенті, що має місце при застосуванні пропорційної виборчої системи.

В результаті застосування змішаної виборчої системи протягом останніх десятиліть в багатьох країнах світу, було підтверджено привабливість цієї системи для пересічного виборця порівняно з мажоритарною системою, що пояснюється зростанням мотивації виборця, який, окрім впливу на вибори у своєму одномандатному окрузі, отримує змогу долучатися до загальнонаціональної політики через наявність партійних виборчих списків.

Запровадження змішаної виборчої системи має на меті ліквідування недоліків мажоритарної та пропорційної систем і поєднати їхні переваги.

Так, мажоритарна система досить результативна і проста у застосуванні. Хоча в той же час вона має ряд недоліків: викривлення результатів голосування, тобто існує значна розбіжність між кількістю отриманих голосів та кількістю депутатських мандатів; неврахування голосів значної кількості виборців; до парламенту потрапляють лише великі політичні партії, що, в свою чергу перешкоджає розвитку малих і середніх партій.

Поряд із недоліками можна виділити такі переваги мажоритарної виборчої системи: наявність постійного зв’язку між кандидатом і виборцями округу; персоніфікація виборів: виборці голосують за конкретну людину, яку можуть побачити і оцінити; потенційний демократизм, оскільки переможця підтримує більшість виборців; простота у підрахунку голосів; можливість контролю за діяльністю депутата, його відповідальність перед виборцями; праця депутата в інтересах виборців округу; сприяння проходженню в парламент великих політичних партій і відповідно сприяння парламентській та урядовій стабільності; свобода дій депутата, оскільки він залежить лише від виборців округу (Бучин М. Порівняльний аналіз основних виборчих систем: проблема вибору оптимальної моделі виборчої системи для України у плані дотримання демократичних принципів виборів  [Електронний ресурс] / М. Бучин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 21, 2009. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Unir/2009_21/12.pdf).

Пропорційна виборча система — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів.

Пропорційна виборча система має такі переваги: розподіл голосів виборців пропорційно, зменшується можливість їх втрати; врахування інтересів різних суспільних груп; мінімізуються можливості для фальсифікацій результатів волевиявлення громадян; відбувається сприяння розвитку партійної системи та партійної ідеології; унеможливлює потрапляння в парламент радикальних регіональних політичних партій; депутат маючи підтримку політичної партії має набагато більше можливостей, щоб виконати передвиборні обіцянки.

Однак пропорційна виборча система має і багато негативних рис: виборці голосують не за конкретних людей, а за партійний список, в якому можуть виявитися невідомі, некомпетентні, непопулярні політики; відсутність тісного зв’язку, контактів між депутатами і виборцями, оскільки депутата обирають не виборці конкретного виборчого округу, а виборчий корпус усієї країни; доволі складна система підрахунку голосів; до парламенту потрапляє багато політичних сил, що ускладнює процедуру формування парламентської більшості і часто робить уряд у країні нестабільним; відсутність персональної відповідальності депутата перед виборцями за свої дії; обмеження свободи дій депутата, його залежність від партійного керівництва, якому він завдячує своїм обранням; купівля місць у партійних списках. (Бучин М. Порівняльний аналіз основних виборчих систем: проблема вибору оптимальної моделі виборчої системи для України у плані дотримання демократичних принципів виборів [Електронний ресурс] / М.  Бучин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 21, 2009. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Unir/2009_21/12.pdf).

Для подолання цих недоліків впроваджується змішана виборча система, яка вбирає в себе переваги пропорційної і мажоритарної виборчої систем: 1) наявність постійного зв’язку між кандидатом і виборцями округу; 2) виборці голосують за конкретну людину, яку можуть побачити і оцінити; 3) можливість контролю за діяльністю депутата, персональна його відповідальність перед виборцями; 4) відбувається сприяння розвитку партійної системи та партійної ідеології.

Зокрема, О. Вагіна відзначає, що «до переваг змішаної виборчої системи відноситься також те, що вона сприяє укрупненню політичних партій, забезпечує формування стійкого уряду, надає можливість збереження зв’язку між виборцями й обраними ними депутатами; в умовах становлення багатопартійності сприяє розвитку політичних партій» (Змішана виборча система: світовий досвід застосування [Електронний ресурс] / О. Вагіна – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vtd/2011_1/VAGINA.pdf).Отже, вітчизняна практика змін виборчих систем показує те, що досконалої виборчої системи у природі не існує і існувати не може, однак, я вважаю, що змішана система найоптимальніша модель виборчої системи для України. Сам вибір тієї чи іншої системи повинен залежати безпосередньо від тієї ситуації, яка склалась у цій державі, від типу її партійної системи, форми правління та функціонування політичної системи взагалі.